Розділ 10

Не варто зважати на тих, хто стверджує, що життя людини марне. Чи справді Джун Хі лише намагається здаватися кращою? Її стиль, мова, одяг – все виглядає надто гламурно, проте не позбавлено смаку. Нічого б не трапилося, якби вона ще трохи побула в Юнгі, але батьки б перевернули все місто догори дриґом, щоб знайти свою дочку.

Кім молодшій подобалося зустрічати світанок, ніжачись у ліжку, але сьогодні такої можливості не було. Щоправда, її засмучувало зовсім не це. Але власна гордість куди  важливіша, ніж нервові  зриви самозакоханого Чонгука.

Незважаючи на нещодавні розбіжності, Джун Хі вирішила зустрітися з Чонгуком у кафе неподалік. Атмосфера була напруженою, але обидва розуміли, що  їм потрібно поговорити.

Брюнет невдоволено хмикнув, але все ж присів за столик. Його зовсім не тішила необхідність плентатися сюди в таку рань. Він би ще поспав пару годин, але Джун виявилася напрочуд наполегливою. Після вчорашньої гулянки й так розколювалася голова, а тут ще й вислуховувати повчання цієї сльозливої дівчинки.

Замовивши собі каву, містер Чон уважно подивився на Джун, яка навіть не торкнулася свого апельсинового соку. Погляд в погляд – і неприємні мурашки пробігли по тілу. Слова ніби застрягли в горлі. На кілька секунд хлопець навіть забув, як дихати. Мабуть, Джун Хі непогано влаштувалася, якщо вирішила влаштувати йому зранку справжній терор

— Якого біса ти знову тут? Якщо маєш щось сказати, говори прямо, — Чонгук не збирався витрачати час на пусті розмови. Або вона викладе все, що на душі, або може йти геть.

— Чого ти так репетуєш? Просто мені не подобається твоя поведінка, ось і все, — випалила дівчина, вп'явшись поглядом у очі брюнету. Вона шукала там хоч щось, окрім зверхності, але марно.

— Запам'ятай: я тобі не шкільний дружок. Ігри в маленьку дівчинку зі мною не пройдуть, — Чонгук був розлючений не на жарт. Він відчував до неї неприховану неприязнь.

— Ти ж знаєш, що я кохаю Юнгі. Дозволь мені зізнатися йому, — у голосі Кім молодшої звучало відчайдушне благання, ніби вона просила про останнє бажання. Ще трохи, і її охопить істерика. Недовго й до психіатричної лікарні, де її замкнуть у чотирьох стінах і нашпигують ліками.

— Малеча, Шуга ніколи не буде з тобою. У нього на думці лише одне, а ти, схоже, ще зовсім наївна. Не мороч собі голову. Пограйся краще в ляльки й заспокойся, — і знову ця дратуюча посмішка. Що вона означає?

***.

Джун Хі було неприємно слухати Гука, але з ввічливості вона стрималася, не бажаючи відкривати перед ним душу. Він здавався їй надто неприємним типом, байдужим до всього на світі. "Море по коліно", – подумала вона. А чого, власне, вона очікувала? Щоб він кинувся їй назустріч з розпростертими обіймами? Наївна дурепа. Та в таких юнаків, як Юнгі, ще вітер у голові, а вона уявляла його ідеальним. І чому саме в нього закохалася? Та й Чонгук не кращий варіант – самовпевнений, озлоблений життям придурок.

Розплатившись, Гук поспішив піти, але Джун Хі зупинила його. Їй було цікаво дізнатися, що ж за людина цей містер Чон. Щойно вони вийшли з кав'ярні, дівчина буквально приклеїлася до нього.

Куди Гук, туди й вона. І так би тривало й далі, якби вони випадково не зустріли Шугу, який саме повертався з супермаркету. Побачивши їх, він запропонував підвезти, але брюнет чомусь відмовився, а от Джун Хі була не проти. Після півгодинної суперечки Юнгі силоміць заштовхав обох друзів у машину і повіз до себе додому.

Поки Джун Хі шукала в планшеті якусь цікаву статтю, хлопці вирішили обговорити ситуацію з Га Йон і Те Хьоном. Гуку було що сказати Юнгі, та й останній не особливо радів, що за ним ведеться постійне стеження. Шузі набридло, що сестра Те Хьона буквально пожирає його поглядом, поводячись так, ніби вони вже сто років одружені.

Відійшовши вбік, брюнет передав своєму другові флешку. Юнгі, не вагаючись, вставив її у свій хромбук. Інформація, яку він там побачив, викликала в нього захват. Подякувавши Чону за чудову роботу, він вирішив відсвяткувати цю подію. Звісно, пити зранку недоречно, проте заради такого випадку можна зробити виняток.

***

— Тримай, випий трохи. До речі, тобі доведеться приглянути за Джун Хі, — Юнгі не хотів бруднити руки, тому попросив Чонгука зробити так, щоб ця школярка більше не докучала. Вбивати він, звісно, не планував, але добряче налякати її не завадило б.

— Дякую, друже. Гаразд, я її приструню. Буде як шовкова, — відповів брюнет, ковтнувши віскі. Ідея йому не дуже подобалася, але бездоганна репутація Шуги не повинна постраждати.

— Чон, мене виводить з себе ця сімейка Кім. З Те у мене старі рахунки, тому зроби так, щоб ця мерзота пошкодувала, що взагалі народилася. — прошепотів містер Мін.

— Не хвилюйся, разом ми сила. Я спокушу цю ненормальну, а потім безжально кину. Нехай б'ється в істериці, ріже вени, стрибає з мосту. Мені байдуже. Головне, щоб від тебе відчепилася, — Гук у цей момент був схожий на психопата. Зневажав кожного, хто спочатку робив помилку, а вже потім думав, як її виправити.

Юнгі теж було байдуже, що станеться з Джун Хі. Загралася малолітка. Захотіла відчути себе дорослою. Нехай тепер розгрібає. Хлопці тут ні до чого. Сама ж пішла з ними. Довірилася не тим людям, а тепер буде тихо плакати в подушку і проклинати той день, коли їх зустріла. На жаль, від гірких падінь ніхто не застрахований. І поки дівчина не розплющить очі на реальність, так і житиме у своєму ідеальному світі.

Випадково вона краєм вуха почула їхню розмову. Джун Хі заціпеніла від жаху. Такої зради вона не очікувала, особливо від Юнгі. Він був її ідеалом, цілим світом. А тепер все зруйновано. Ці стіни ніби стискають її живцем. Про яку сміливість може йти мова? Кріс же її попереджав, казав, що буде боляче.

Вона підвелася з дивана, підійшла до стіни й повільно сповзла на підлогу. Гарячі сльози застилали очі. Як їй тепер жити? Це вже не кохання, а параноя. У такому стані її і знаходить Юнгі. А Чонгуку, здається, байдуже. Поплаче й перестане. Велика трагедія. Хлопець обіймає дівчину, ніжно притискаючи до себе. Гук дивиться на друга зі здивуванням, але виправдовуватися марно. Мабуть, дівчина занадто близько до серця сприйняла його слова.