Розділ 4

Здавалося, дівчина сама завдала собі смертельного удару. Поранила серце одного, а страждати змусила іншого.  Проте Джін вибачився перед братом, хоч і не відчував себе винним.  Але як би він не старався, йому ніколи не зрівнятися з Те. Блондин лише кивнув у відповідь, однак він мовчав.

Чесно кажучи, юнака не цікавили ці вибачення. Тому що усі думки хлопця були зайняті тим, як завоювати Га Йон. Бо ця дівчина – його остання надія на кардинальні зміни в житті. Тому не чекаючи, що ще скаже Джін, Те піднявся до своєї кімнати і замкнув двері.

Однак не хотілося вислуховувати нотації. Тому що зараз батько знову візьметься за ремінь, а мати почне говорити про те, що час братися за розум. Проте  кому яке діло до того, як живе Техьон? Це лише його проблеми. І поради родини тут не зовсім доречні. 

Він важко опустився на ліжко і потягнувся до навушників. Хотілося б увімкнути музику на повну гучність, але сусіди викличуть поліцію, а перспектива провести ніч у відділку з наркоманами, повіями та вбивцями хлопця зовсім не тішила.

***

Її волосся пахне діамантовим дощем, а очі з любов'ю дивляться на нічний Париж. Його губи тихо шепочуть: "Га Йон", і Техьон ніби поринає у незабутній сон. Єдине, що він відчуває — як  їхні серця б'ються в унісон. Чому молодшого Кіма так сильно тягне до цієї дівчини? Адже вона колишня кохана його старшого брата. 

Тіло скувало, повіки стали важкими. Те ніби відривався від землі, біг запиленою дорогою, намагаючись наздогнати брюнетку. Вона пахла трояндами – ароматом, який він любив з дитинства.

Раптом дівчина зникає, а на її місці з'являється хлопець з пістолетом. Він натискає на курок, і незнайомка падає, заплющує очі й помирає. Те миттєво  прокидається.

Джун почувши якісь незрозумілі звуки нагорі,  миттю вибігає з кабінету свого батька. Мати попросила її перевірити, що там відбувається. Тому довелося йти на другий поверх. Але перед цим вона все ж таки вичитала Джіна, який саме підіймався сходами. Дійшовши до спальні батьків, вони розійшлися в різні боки. Джін пішов праворуч, а Джун Хі ліворуч.

***

— Хьон, що трапилось? — вигукнула Джун. Її голос тремтів. Вона любила своїх братів однаково, але через юний вік не завжди розуміла, що між ними  насправді відбувається.

— Просто поганий сон наснився. Лягай спати. Все гаразд, — відповів Те, дивлячись на годинник. Він і справді рано заснув. Схоже, спілкування з Га Йон позитивно на нього впливає.

— Дивись, не вбийся там у темряві. Гаразд, мені час. Завтра рано вставати. Якщо що – клич, — Джун трохи постояла в дверях і пішла на перший поверх.

— Добре. Не хвилюйся. Надобраніч, — він встав з ліжка і підійшов до шафи. Ритися там було марно. У кімнаті  все одно панував безлад, ніби тут роками не прибирали.

Намацавши в кишені джинсів телефон, білявий витягнув його. На здивування хлопця, це виявився не його айфон, а чийсь інший. Те спробував згадати, де бував останніми днями, але з пам'яттю у нього явно були проблеми. Або він просто красиво прикидався, щоб усі навколо перестали чіплятися до незначних дрібниць в манері спілкування, поведінки  чи стилю одягу.

Помітивши напис на чохлі, по тілу пробігли приємні мурашки. То був телефон Га Йон, а значить, його залишився у неї. Тому доведеться зранку зателефонувати і домовитися про зустріч. 

***

Сок Джін похитнувся, але встояв. Ледве добрався до ліжка і заснув. Не хотілося нічого чути, нікого бачити, взагалі нічого не хотілося. Поки батьки з'ясовували стосунки, Джун пішла до себе. Навіщо їй втручатися в дорослі розмови? Тим паче, дорослим іноді потрібно побути наодинці.

Пан Кім посадив дружину на коліна і розвернув її до себе. Соль Рі мило посміхнулася і провела пальцями по торсу чоловіка. Її оповила хвиля бажання. Їй  так не вистачало цих палких поцілунків, дотиків і обіймів останнім часом.

— Як же я втомився. Діти помотали нерви знатно, — пан Кім пильно подивився в очі дружині і різким рухом розстебнув блискавку на її сукні. Вони давно не влаштовували романтичну вечерю при свічках, не хлюпалися у джакузі, не говорили отак відверто. Тому це була чудова нагода , аби надолужити згаяне.

— Джін виглядає дуже засмученим. І Те почувається не краще, — Соль Рі повністю довірилася чоловікові, який завжди знав, як з нею необхідно поводитись. 

— Люба, давай не будемо сьогодні про це. Наші сини вже дорослі. Нехай самі відповідають за свої вчинки, — пан Кім завжди все тримав під контролем, навіть власну сім'ю. Його руки ніжно пестили її волосся, груди та ключиці.

— Гаразд, але пізніше ми повернемося до цієї розмови. Може, вип'ємо? У мінібарі ще є трохи віскі, — Соль Рі впилася своїми губами в його губи, і час немов зупинився. З головою б поринути в цю безодню пристрасті й до самого ранку не прокидатися. 

Відірвавшись від поцілунку, чоловік потягнувся до пляшки з янтарною рідиною і наповнив келихи. У нього завжди була прихована пляшка на такий випадок. Навіщо шукати алкоголь деінде, коли він тут, під рукою? Після кількох ковтків, брюнет підхопив її на руки і поніс до спальні, де їхні ігри відновилися. Здавалося, навіть діти чули ці незрозумілі звуки. "Невже тепер тікати з власного дому, щоб мати змогу спокійно кохатися?" – подумав він. "Нічого, вони вже не маленькі. Перетерплять. Самі, мабуть, вже все перепробували." Особливо Те, перший у цьому списку. Тиняється по жінках, а потім приходить до батька плакатися, що в нього викрали машину чи обікрали.

***
Танцюй, дівчинко, а що тобі ще залишається? Знову і знову одне й те саме: всі чекають від неї чогось надзвичайного. Можливо, колись Хі Чжін набереться сміливості розповісти про свої душевні муки перед камерою, а поки що вона тихо плакатиме у своїй задушливій кімнаті. Це життя, а не театральна вистава з передбачуваним фіналом. Спершись плечима на спинку високого дерев'яного стільця, оббитого оксамитом, вона сиділа напівоберта, тримаючи в руках старий фотоальбом. Її минуле. Те, що вона прагнула забути назавжди. Чергова вистава, шквал овацій, квіти, а потім – порожнеча. І все було добре, поки розлючений батько не з'явився перед нею, мов привид. Дівчина натягнула солодку посмішку, вдаючи, що все гаразд. Насправді ж, вона просто грала роль, щоб мати нічого не запідозрила і не кинулася її рятувати.