Розділ 1

Від рутини втомлюються не лише жінки, незадоволені сімейним життям, а й сильні, вольові чоловіки, які впевнені у собі. Такі, як Кім Джі Вон. Він був мов дороге, витримане вино. Звісно, були втрати, невдачі, навіть нервові зриви. Але все це минуло, коли його попередні стосунки несподівано закінчилися. Можливо, це й на краще.

Кім Джі Вон не прагнув безповоротно зв'язувати себе обітницями шлюбу. Проте либоко в душі він сподівався, що щось піде не так. Та сталося інакше: він розійшовся зі своєю дівчиною і одружився з іншою.

І чоловік анітрохи не шкодував, що пов'язав своє життя з дочкою нафтового магната з родини Хан. Усі його думки були зайняті дітьми: їхнім здоров'ям, успіхами, майбутнім. Він мав сенс життя. І якщо хоч хтось становитиме небезпеку для його нащадків, він негайно зітре кривдника в порох, аби з голів Сок Джіна, Техьона і Джун Хі й волосина не впала. Батьківська любов  вона така: іноді безглузда й фанатична, іноді сліпа, а іноді усвідомлена й глибока, як океан.

Закінчивши нараду в холдингу, Джі Вон бере телефон і дивиться на годинник. Вже пізно, а від синів і маленької доньки немає жодних новин. Це насторожує будь-якого батька, коли дитина несподівано довго не телефонує і не пише. В голову лізуть жахливі думки: чи все гаразд? Адже життя нині непросте, а світ жорстокий. Тому завжди треба бути напоготові.

Вийшовши з конференц-залу, він прямує до виходу з будівлі, щоб подихати свіжим повітрям і пройти кілька кіл у невеликому сквері неподалік. Це чудовий спосіб підтримувати форму. І нехай одяг не зовсім підходить для прогулянки, а замість зручних кросівок на ногах стильні броги – для віце-президента цієї фірми це дрібниця. Йому все під силу. Він може все, навіть розборонити буйних синів, що невдовзі й довелося зробити.

***

— Агов, хлопці! Ви взагалі страх втратили! — Джі Вон з незадоволеним і похмурим виглядом прямував до тих, хто бився, навіть не уявляючи, що його шибайголови зараз можуть і йому випадково обличчя підрихтувати. Вони нікого не жаліли, коли хотіли розім'яти кулаки. Але й батько не промах: спритним рухом відвів їх убік.

Він чудово знав своїх  синів, бо  їхні кулаки були їхньою валютою, а бійки – розвагою,  та способом довести свою перевагу.

— Ви, щенята, бачу, зовсім розперезалися. Бійки в клубах, побиті охоронці в барах, використання холодної зброї – і це далеко не весь список. Здається, я просив вас поводитися тихо. Чого ви вічно мене ганьбите? Я втомився від ваших витівок, — чоловік різко відпустив руку Сок Джіна і підійшов до іншого любителя помахати кулаками.

— Це не твоя справа, — пробурмотів Джін.

— Можливо, й не моя, — відповів Джі Вон, — але я не люблю, коли влаштовують розбірки. Тож або ви зараз заспокоїтесь, або я змушу вас це зробити.

Мовчання затягнулося. Джі Вон відчував, як напруга в повітрі стає майже відчутною. Він не кліпав, не відводив погляду, дозволяючи їм побачити у своїх очах лише спокійну, але непохитну рішучість. Чоловік знав, що зараз вирішується все. Якщо він відступить, сини відчують слабкість і розірвуть його на шматки. Якщо ж  він вистоїть, то, можливо, зможе уникнути кровопролиття.

Техьон сплюнув кров на брудний асфальт. "Ти хто такий, щоб нам вказувати?" – прогарчав він, роблячи крок вперед.

— Хто б сумнівався, Техьоне, що ти й тут залишиш свої сліди. Може, досить грати в поганого хлопчика? Завтра обидва підете на килим до матері. Вона буде дуже "рада" вже вшосте за цей місяць вас бачити. Ось пані Хан і пояснюйте, що до чого, а мені набридло прикривати ваші неспокійні дупи. Геть з очей моїх! Швидко в машину, поки я вам ноги не переламав, — Джі Вон зухвало посміхнувся і силою потягнув синів до автомобіля.

***

Як добре, що цей день добіг кінця. У пана Кіма страшенно боліла голова, а тепер ще доведеться розбиратися з двома ідіотами, які постійно ставлять своїх батьків у незручне становище. Джун Хі – золота дитина. Дівчинка старанно вчиться, ні з ким не б'ється, поводиться як слід. Її старшим братам не завадило б повчитися манерам, бо вони як слони в посудній лавці. Ну, нічого, батько ще задасть їм жару. Будуть ще не раді, що народилися на світ, шибеники. Усю дорогу хлопці сперечалися, чим розлютили батька не на жарт. Хотілося добре нам'яти їм вуха. Зовсім уже з глузду з'їхали. Так склалося, що сьогодні у всесвітньо відомої акторки був вихідний, тож вона могла провести не одну виховну бесіду. Скоріше б доїхати додому, щоб закритися у своєму кабінеті та спокійно випити віскі.

Нарешті вони доїхали до місця призначення. Дворецький, як завжди, відчинив двері, а покоївки одразу ж взялися до роботи. Весь будинок сяяв. Ну, це насамперед заслуга досвідчених працівників, а потім уже мудрої господині, яка здатна керувати таким величезним маєтком. Не дарма ж пані Хан всі поважали, любили та цінували. Ця жінка була справедливою, розумною та дуже вимогливою. До чоловіка та дітей ставилася з любов'ю, турботою та розумінням.

Помітивши невдоволений вираз обличчя свого чоловіка, вона все зрозуміла. Знову її "зразкові" хлопчики щось наробили. Нічого нового. Все як завжди. Добре, що Соль Рі розпорядилася, щоб вечерю подали трохи раніше.

***

Запросивши всіх до столу, жінка пильно подивилася на Сок Джіна, а потім на Техьона. Вони обоє мовчали, тож треба було діяти негайно. Хто б міг подумати, що пані Хан здатна на такі інтриги. Хоча підступність була у неї в крові. Наливши собі та чоловікові трохи вина, вона щось шепнула пану Кіму на вухо. Чоловік помітно пожвавішав і одразу ж посміхнувся. Очевидно, йому ця ідея припала до смаку. Діти ж сиділи здивовані. Їм не варто було б лізти у справи дорослих, але життя нічого не вчить цих вередливих хлопців. Джун Хі, на відміну від своїх братів, постійно намагалася робити так, щоб батько і мама нею пишалися. Була найкращою ученицею в ліцеї, відвідувала багато різних гуртків і була просто втіленням ідеалу.

— Що сьогодні сталося? Знову побилися? — запитання пані Хан пролунало так голосно, що його не міг не почути хіба що глухий. Хоч хлопці й намагалися в усьому догоджати матері, підкорятися її волі так і не навчилися. Втім, до такої поведінки вона вже звикла. Краще, ніж є, вже точно не буде.