Роздiл 8

Лекс

Суботній ранок люди проводять по-різному. Я ж, як завжди, п'ю каву в офісі та слухаю чергові обурення батька.

- Ні, ну ти бачив? Га? Цей шукач, сищик недороблений, віджав у нас за тиждень три великих справи. Бачте, він акцію зробив!

- Тато, давай теж зробимо? - пропоную я.

- Угу, з моєю бездоганною репутацією тільки цього не вистачало. Ще я за Сомовим не повторював! Краще пику набити нашому конкурентові, тоді б мені точно полегшало.

Батько злий несеться до себе в кабінет. Я сиджу та намагаюся розмістити оновлення для реклами нашої юридичної фірми. В голові зовсім інше крутиться, зосередитися не виходить після вчорашнього.

Знав би батько, як мені перепало через надувного павича, а потім знесло дах від поцілунку з однією з ворогів нашої сім'ї. Збирався ж просто провчити підлу дівчину. От що мене так зачепило, і сам не зрозумію.

Взагалі я точно можу сказати, що з батьками мені пощастило. Тато у мене найкрутіший чувак, відомий адвокат і юрист. Добріше мами жінок не зустрічав. Я чув, що з братами Сомовими батьки поводяться суворо. У мене все не так, мої обожнюють єдиного спадкоємця. Будь-яка моя примха виконується з самого дитинства. Ось навіть тато мені видав в офісі окремий кабінет і заступником призначив для стимулу. Так і сказав, що всі його надії на сина.

Найгірше для боса-батька - чути прізвище Сомових. Він швидко виходить з себе та починає біситися. І я пам'ятаю, що з близнюками на першому курсі нормально спілкувався. Бувало тусувалися разом. Потім я вступив в клуб паркуру, запропонував в універі хлопцям. Овсій тоді подумав і теж захотів спробувати себе. І вже через пару років привів туди брата.

Виходить, що ми, Корнєви, першими знаходимо, пробуємо, робимо. А Сомови за нами повторюють, і потім же знущаються, хвалячись, що нас в хвості залишать.

Так було і з батьком, коли старшому Сомову загорілося мати свій штат адвокатів з юристами. Після першої сутички батьків, я наїхав на близнюків. Вони на мене. Вийшла перша бійка, ну і... з тих пір ми навічно вороги.

Але минуле мене мало хвилює, зараз я застряг на словах батька в сьогоденні. Якраз в тому місці, що він не хоче повторювати за Сомовими.

Виходить раніше звільнитися, і я виїжджаю з офісу, водночас набираючи друга.

- У тебе щось термінове? А то я... як би... зайнятий.

На тлі його голосу, лунає жіноче хихикання. Все зрозуміло, Кит якусь дівчину встиг підчепити.

- Саме термінове! - швидше додаю, поки він не відключився.

- Ну?

- Чим я схожий на Сомових?

- Лекс, якщо на тебе знову напав павич, біжи додому, проспися як годиться. Все, бувай!

- Почекай, ну я серйозно! Аріна мені вчора жбурнула в обличчя, що я нічим не здивую. Бачте, схожий на її братів. Чим, блін?!

- Гм-м... дівчисько попалася колюча, - Кит підтверджує, що й сам без нього знаю.

- Бачиш, я це ж і казав тобі. А ти мені що? Лекс, втрачаєш вправність? Малолітку найпростіше підчепити. Ось і ні. Коли вона Сомова! Подивився б я на тебе. - Нагадую другу, як підколював вчора, коли дізнався про мій новий облом.

- Спокійно, спокійно, зарано здаватися. Краще згадай свої методи та зроби навпаки. Ну, щось несхоже на тебе і Сомових...

- Я і так не вони! - в кінці кричу на всю машину.

Стою в цей час в пробці, і так вийшло, що вигуки вилітають у вікно. На мене вже повертаються інші водії.

Кит швидко прощається, нагадуючи, що крутістю я її не візьму.

Сам знаю... грошима, подарунками, ресторанами не здивувати цю дівчину. Хіба що підкидати відповідки, щоб ще більше скаженіла. Мене дратує сама думка, що я на ній взяв і так облажався. Нехай би, хто завгодно, але не я.

Рух автівок в пробці повільно повзе до світлофора. Роздратовано дивлюся перед собою в лобове скло і думаю, думаю... або здатися, або знайти, чим її, заразу таку, підкорити.

Останню спробу зробити, чи що? Але яку... чорт забирай. Як же з нею складно! Адже мені перед її сімейкою палитися не можна. До моєї дійде, і від своїх ще отримаю.

Перед моєю тачкою пробігає пара з собакою. Пропускаю. І тільки хочу газувати, з'являється якась ненормальна в шапці з вухами. Вирулює у мене перед капотом на електросамокаті. Крутить головою.

Бррр!

Різко кліпаю очима. Уважніше дивлюся. Курточка знайома синя, рюкзак, яким мене били, за спиною. Та що там, мені й обличчя б вистачило.

Марення немає. Це вона, щоб мене, Сомова підкорювачка автотраси!

Дівчисько далі вирулює між машин, вуха на шапці підстрибують. Встиг навіть помітити, що вона з навушниками, і на губах грає задоволена посмішка. Відмінний у когось деньок, як я подивлюся.

Стежу за нею, поки виїжджаю з пробки. Аріна з легкістю потрапила на алею та весело катається там.

Хм-м…

А, може, їй і не треба багато чого? Ганяти по місту, бігати за м'ячем, радіти пісням в навушниках? Цілуватися зі мною?

Стоп. Останнє стосується більше мене. Так і тягне ще повторити поцілунок. Хоча б для того, щоб зрозуміти: вчора випадково втратив контроль. Якщо що, то я хлопець кремінь, в два рахунки потім забуду цю дівчину.

Нова грандіозна ідея раптово приходить і штовхає мене на божевілля. Останню спробу не буду відкладати. Тільки б знайомих не зустріти!

Скидаю куртку, светр надягаю навиворіт. Так начебто простіше виглядає.

Кидаю машину біля узбіччя. Ховаю ключі в кишеню джинс.

Швидкими рухами розтріпую волосся.

Що б ще зробити…

Кросівки мені зараз інші не знайти. Вступаю в першу-ліпшу калюжу, і пару разів підстрибую. Те що треба. Білі найки більше не виглядають новими, і як би натякають, що я не з машини виліз, а бігав по місту, не присідаючи.

- Чуєш, пацан? Давай куртками махнемося? - зупиняю старшокласника зросту з мене.

- Мені мама на ринку тільки купила місяць тому, - чинить опір він, поглядаючи на мене, як на дивака.

- Моїй теж місяць. І вона з останньої колекції відомого бренду. У школі будеш крутим. Мати, може, посварити, зате дівки оцінять.