~17 глава~

-Для початку я хочу зробити так, щоб в його фірму приходили всі можливі перевірки і кожна із них буде знаходити якісь порушення,- сказала дівчина.

-І як ти це зробиш?

-В мене є багато знайомих, тому це не буде дуже важко.

-Добре,- проводив Альп.

-А що з Бураком?- запитала Меліса.

-З ним все набагато важче. У нас є договори з батьком Бурака.

-Тобто ти будеш і далі співпрацювати з батьком вбивці мого сина,- розчаровано промовила Хазал.

-Так, ти серйозно, вони вбили мого брата,- сказала Джерен, після цього дівчина встала з дивану і пішла на другий поверх. 

-Джемре, зачекай,- сказав чоловік.

-Я не хочу з тобою розмовляти,- сказала дівчина і попрямувала далі.

-Ви мене звичайно вибачте, але я на стороні Джемре,- сказала Меліса.- Можливо я чогось не розумію, але як можна працювати з вбивцею свого сина. Цей чоловік був для мене всім, але він його в мене забрав, він забрав батька вашої внучки та майбутнього внука або внучки. Для мене не зрозуміло, як можна співпрацювати з батьком вбивці. Чому коли збили Джемре мені було всеодно, що це мій брат. Найголовніше те що він злочинець і зараз він сидить за гратами, хоча Сарп хотів його вбити і знаєте, якби він вбив би Джемре можливо я навіть і слова йому про це не сказала. Я не знаю чи це на мене повпливала його смерть чи весь цей темний світ, але зараз я б так і зробила і я зроблю все, аби всі причетні до смерті моєї коханої людини були покарані,- в істериці кричала Меліса.

Після цього вона попрямувала на другий поверх закрившись у ванній кімнаті почала ридати. Невдовзі в двері постукали.

-Мелісо, відкрий двері,- почула вона за дверима.

-Я не хочу ні з ким говорити,- сказала дівчина.- Я жити не хочу. Я хочу до Сарпа,- кричала вона.

Розуміючи, що Меліса не відкриє Асли пішла до себе в кімнату. Через годину дівчина все-таки вийшла з ванної кімнати і зайшовши у спальню Сарпа взяла одну із його сорочок і обійнявши заснула. Зранку дівчина прокинулась через дзвінок будильника. Вона встала, зібралася і вже спускалася на перший поверх. На кухні якраз всі снідати. Дівчина ж підійшла і випила вони, після цього вже збиралася на вихід.

-Ти не будеш снідати ?- запитала Хазал

-Ні, я не хочу.

-Ти зараз куди?- запитав чоловік.

-Спочатку в офіс, а потім до Сарпа.

Після цього дівчина вийшла з будинку і сівши в машину поїхала в офіс. Розібравшись зі всіма справами Меліса також з'їздила до лікарні, а потім на кладовище до Сарпа.

-Привіт,- промовила Меліса.- Ти обіцяв, що будеш задарювати мене квітами, але все вийшло на впаки. Я сьогодні була в лікаря він сказав, що з нашим малюком все добре і якщо все буде добре то наступного разу ми можливо дізнаємось хто в нас буде. Я вже планую почати займатися безпечним будинком. Я не знаю чи є там ремонт, але після народження дитини я хочу жити там. Чи буде жити з нами Ніколь безпоняття, але вона дуже сильно мене любить, як і я її. Сарп, будь ласка повернись до нас. Твій батько хоче і надалі співпрацювати із Бураком та його сім'єю. Я не розумію навіщо він це робить, але я тобі обіцяю я зроблю все, аби він пожалкував про те що вбив тебе.,- розповідала вона. Дівчина пробула там ще години дві, а після вирішила заглянути в той будинок. 

Меліса була здивована, оскільки будинок буд ніби тільки збудованим з гарним ремонтом залишалося тільки переїхати і все. Зайшовши до кабінету дівчина побачила на столі якісь документи. Оскільки вже було пізно вона взяла їх із собою і поїхала додому. Там вони всі разом готовули вечеря.

-Добрий вечір,- сказала вона.

-Меліса, нарешті ти прийшла,- сказала Ніка обіймаючи дівчини.

-Я також скучила за тобою,- посміхнулася дівчина.

-Сідайте вечеряти,- промовила Асли.

Вони всі разом повечеряли. З того дня пройшло 9 місяців. Дві години тому Меліса народила хлопчика. Вона вирішила його назвати Даміаном. Малюк був копією свого тата.

-Який ти гарний,- посміхнулася дівчина,- копія свого татка. В тебе є дуже чудова сестричка, яка на тебе дуже чекала, бабуся, а також є дві тітки які будуть готові на все заради нас.

Тут двері відкрилися і забігла маленька дівчинка, а за нею Асли та Джемре. Вони зараз в США, мама Сарпа в Туреччині, але дуже часто до них прилітає. Меліса займається справами Сарпа у Нью-Йорку.

-Привіт,- промивала Меліса дивлячись на Ніку.

-Привіт,- посміхнулася дівчинка.- А де мій братик?

-Ось він,- промовила дівчина показуючи на люльку.- Хочеш подивитися?

-Так,- сказала Ніколь.

Меліса взяла сина на руки і показала дівчинці.

-Який він гарний. А можна його погладити?- з надією запила дівчинка.

-Звичайно можна.

Дівчинка погладила хлопчика по руці.

-Ти його все-таки назвала Даміаном?

-Так,- відповіла дівчина.- Цим ім'ям ми хотіли з Сарпом назвати свого сина.

-Добре,- посміхнулися дівчата.

-Мамо,- сказала Ніка, так так саме мама дівчинка вже півроку називає Мелісу мамою.

-Що сонечко?

-В мене для тебе подарунок.

-Так? Який?

-Тримай,- протягнула дівчинка браслет.- Це мені Асли допомогла зробити.

-Дякую,- посміхнулася дівчина.- Нагнеш мені?

-Так,- відповіла Ніка одягаючи бласлет.- Гарно?

-Дуже,- відповіла.

В лікарні вони пробули два дні. Ось вони вже вдома. Все було прикрашено кульками і на одній із них було написано. Welcome home the best brother in the world. Побачивши це в Меліси очі наповнювалися слізьми. Вклаши Даміана спати дівчата сіли поговорити. Ніка в цей час гралася в себе в кімнаті.

-Як тобі в ролі мами?- запитала Асли.

-Круто,- все що сказала вона.

-Як же хочеться, щоб це побачив брат. Він дуже мріяв про це,- прошепотіла дівчина.

-Що він розповідав про сім'ю,- зацікавлено промовила Меліса.

-Він завжди розповідав, що в нього буде хоча б дві дитини. Ти будеш його дружиною. У вас буде багато сімейних ритуалів, ви будете багато подорожувати,- розповідала Джемре.

-Зачекай, він весь цей час хотів зі мною сім'ю?