~16 глава~

Альперен: все дуже серйозно. Якщо ви хочете в Туреччину вас готові забрати і доставили назад. 

Меліса: це все Бурак?

Альперен: так, але там є і твій відчим.

Джемре: жах. Коли прибудуть люди?

Через години 2-3 літак буде в Нью-Йорку, тому десь через годину півтори вас заберуть.

Хазал: добре, ми будемо готові.

Меліса: Що відбувається?

Альперен: сім'я Сарисалмаз оголосили нам війну. Ми думали, що це буде тільки  на території Туреччини, але як виявилося, що в Нью-Йорку набагато більше сил чим тут. Тому в якісь мірі тут безпечніше.

Меліса: я зрозуміла.

На цьому розмова закінчилася. Через дві години вони вже сиділи в літаку, а ще через 5 годин їхали в машині в невідому напрямку.

-Коли будуть похорони?- запитала Меліса.

-Ми його вже поховали,- сказав батько Сапра.

-Але ж ми навіть не попрощалися,- втрутилась Джерен.

-Я не хотів, щоб ви бачили його таким і він би цього не хотів,- сказав Альперен.

-Я хочу до свого чоловіка,- промовила Меліса.

-Ми зараз туди і їдемо,- сказав чоловік.

Ще через деякий час вони були на місці.

Вже коли вони йшли очі Меліси наповнювалися слізьми.

-Синку, що ти тут робиш?- почала кричати хазал.- Вставай,- сказала вона.

Далі підійшла Джемре.

-Сарп, як ти міг? Ти ж обіцяв що будеш особисто перевіряти усіх моїх хлопців.

Вони пробули там хвилин 10 і попрямували до машини і поїхали додому, а дівчина залишилася майже одна залишилась тільки охорона про всяк випадок.

-Чому ти мене покинув?- запитала дівчина надіючись на відповідь.- Чому ти не поїхав з нами? Ти обіцяв Ніколь, що приїдеш до нас. До речі ми з нею подружилися і я її сильно полюбила, можливо звичайно тому що це частинка тебе, але і в мені зараз росте мальнека частинка нашого з тобою кохання. Я не знаю хто там, але мені здається, що там хлопчик. Пам'ятаєш ми з тобою говорили, що хочемо спочатку сина, а потім донечку. Але сталося все навпаки в нас вже є донечка. Я тобі обіцяю, що зроблю все, щоб Ніколь вважала мене рідною для неї людини. Мені здається, що це все страшний сон і коли я прокинувся ти буде поряд і скажеш, що це все було не насправді, п після дуже сильно мене обіймеш,- дівчина просиділа там до самого вечора вона розповідала про все з надією на те, що він її чує і можливо почує і повернеться до неї. Але єдине, що вона точно вирішила вона помститься за свого чоловіка і першим буде її відчим. Тому дівчина встала з могили і попрямувала до машини.- Відвезіть мене в офіс Деміра Кая.

-Пан Альперен сказав вести вас додому,- відповів охоронець.

-Я сказала куди їхали,- холодно відповіла вона.

-Добре, як скажете,- відповів він.

Через годину вона була біля офісу. Разом з нею пішла охорона. Дівчина не відмовлялась, оскільки розуміла всю небезпечність.

-Де Демір?

-Він в своєму кабінеті, але він зайнятий,- сказала дівчина яка стояла на рецепції.

-Мене це не хвилює,- відповіла Меліса і попрямувала до нього в кабінет. Без стуку, без нічого вона просто увірвалася в кабінет, який же подив був у неї коли вона там побачила і Бурака.- Ще краще,- промовила дівчина,- непотрібно буде шукати і тебе.

Охорона відразу направила на них зброю.

-Ну нарешті ти прийшла, а то я вже думав, що Демір хоче мене обдурити. Хто ці всі люди?

-Вас це не повинно хвилювати і так одружуватись я не планую, особливо з тобою. Мій чоловік помер точніше його вбили, а тепер вбивати буду я промовила вона.

-І хто ж твій чоловік?- насміхаючись промовив Бурак.

-Ти його прекрасно знаєш, адже саме ти його вбив. Це Сарп Їлмаз.

-Дуже смішно Мелісо.

-А ти бачиш по мені, що я жартую?- запитала вона показуючи руку з каблучкою, яку подарував їй Сарп.- А це моя охорона.

-Щось я ніразу не бачив стільки охорони біля дружини, якогось там мафіозніка.

-Біля дружини можливо і ні, а от біля людини, яка буде на його місці так. І запам'ятайте моє обличчя, адже це буде останнє, що ви побачите перед смертю,- після цього дівчина вийшла з кабінету і попрямувала на вулицю. Вона хотіла їх вбити в цей же момент, але це буде занадто легка і безболісна смерть для них.

Ось вона вже вдома. Ну як вдома поки вона буде в будинку батьків Сарпа, оскільки тут безпечніше, також тут буде її сестра, але без чоловіка тому що він обрав сторону тестя та Бурака. А Асли буде допомагати своїй сестрі. Меліса вирішила поки не розповідати про вагітність, оскільки сестра недавно втратила дитину. Неговоритт про своє положення при сестрі вона попросила і рідних Сарпа. Ось машина сестри приїхала вийшовши з машини вона відразу підійшла до Меліси і обійняла її дівчата відразу почали плакати.

-Співчуваю,- промовила Меліса.

-Мені немає чому співчувати я ще не звикла до думки про дитину тому мені легше, а от тобі я співчуваю, ти втратила кохану людину.

Дівчата ще трохи постояли після цього зайшли в будинок. Тут до них вибігає Ніколь.

-Меліса, нарешті,- кричала дівчинка вибігаючи до неї.

-Хто це?- запитала Асли.

-Це донька Сарпа.

-Ого, її мама також тут?

-Я тобі розкажу коли ми будемо вдвох.

-Добре.

-А ми приготували твій улюблений пиріг.

-А хто тобі розповів про мій улюблений пиріг?

-Джемре і ми разом приготували. 

-Ого, тоді мені дуже хочеться спробувати,- посміхнулася дівчина.

Вони попрямували на кухню.

-Ти була у відчима?

-Так, але там був не тільки він, а і Бурак.

-І що ти їм сказала?- запитав Сарп.

-Я сказала, що моє обличчя буде останнє, що вони будуть бачити в житті.

-Я зрозумів.

Вони повечеряли і Ніка попросила пограти з нею в якусь настільну гру. На диво всі погодились. Скоріше за все щоб відволіктися від всіх подій, які відбуваються.  Грали вони до пізнього вечора, після вся пішли по кімнатах, а Асли і Меліса залишилися трохи поговорити.

-Ніка дуже весела.

-Що, так.

-То що з її мамою?

-Я не знаю. Сарп сказав, що вона не хотіла її тому вона народила і все.