~15 глава~

-Мій...мій тато помер,- в сльозах промовила дівчинка.

-Хто тобі таке сказав,- промовила дівчина зло дивлячись на няню.

-Коли ми були на майданчику хтось із охорони говорив по телефону і повз нього пробігала Ніколи і так вона почула,- розповіла няня.

-Добре, дякую. Можеш іти. 

Після цього дівчина вийшла з будинку.

-Так, сонечко тато зараз на небі, він янгол.

-Але ж він зможе прийти до нас він обіцяв, що прилетить дуже швидко, а зараз він янгол і точно прилетить.

-Можливо,- все, що сказала дівчина оскільки вона не змогла відповісти по іншому. 

-Давай подивимося мультфільм,- запропонувала Меліса.

-Давай,- погодилась дівчинка.

Поки вони вибирали мультфільм Меліса швидко написала повідомлення Джемре.

Меліса: Ніколь дізналася, що Сарп помер.

Довго чекати на відповідь не довелося.

Джемре: всенсі?

Меліса: коли вони прийшли з прогулки вона була вся в сльозах і няня розповіла що вона почула про це від когось із охорони. Я їй розповіла що тато на небі і він янгол.

Джемре: я тебе зрозуміла. 

Після цього вони почали дивитися мультфільм. Під кінець дівчата почули, що хтось прийшов.

-Бабуся і Джемре приїхали,- промовила Ніка.

-Привіт сонечко,- посміхнулася крізь сльози Хазал,- як твої справи? Що ви робили?

-Все добре. Ми з Мелісою дивилися мультфільм.

-Цікаво. Вже додивилися?

-Так. Джемре, а давай приготуємо мій улюблений пиріг,- попросила Ніка.

-Давай,- погодилась дівчина.- Тільки для початку я переодягнуся.

-Добре.

Меліса в той час вирішила трохи попрацювати. Вона проглянула всю інфу, яку їй скинули. Паралельно дівчина вирішувала питання зв'язані з її агенцією. Через години дві в двері постукали.

-Так,- промовила вона.

-Вечеря готова.

Повечерявши Меліса пішла назад до кабінету. Але не довго судилося їй проседіти до неї зайшла мати Сарпа.

-Ви щось хотіли?-запитала дівчина.

-Я хочу з тобою поговорити.

-Звичайно, проходьте.

Вони сіли на диван.

-Я хочу попросити, щоб ти називала мене мамою.

-Ви серйозно?

-Так. Ти згодна?

-Так звичайно,- говорила дівчина зі сльозами на очах.

-Так все, тобі не можна нервувати,- сказала жінка.- В мене є ще дещо для тебе.

-Що?- запитала дівчина.

-Тримай, про цей лист не знає ніхто крім мене Сарпа і вже тебе.

-Що там?

-Цього я сказати не можу тому що він не казав, що там написано. Єдине, що я ще знаю що це потрібно віддати тобі,- промовила жінка, після цього вона вийшла з кабінету, а дівчина відкрила лист.

Кохана моя Мелісо, якщо ти читаєш цей лист то це означає, що нажаль я помер, або ще щось сталося. В цьому конверті також ж ключі від 2 будинків про, які ніхто не знає. Це в якісь мірі Безпечні будинки. Один із них в Туреччині, а інший в Нью-Йорку. Я хочу, щоб ти жила в якомусь із них, можливо в двох. Також я хочу щоб ти зайняла моє місця і керувала в Нью-Йорку. Батько про це знає і повністю підтримав мене. Також в конверті є ще 2 листа. Один для Ніколь, а інший для мами та Джерен вони підписані тому ніяких проблем не буде. Я хочу щоб особисто ти прочитала лист для Ніколь. І пам'ятай я тебе безмежно кохаю і буду кохати завжди.🤍

Читаючи це все по щоках дівчини текли сльози. Дочитавши лист дівчина взяла два інших листа і спустилася на перший поверх. Де були мама та Джемре, в Ніколь гралась в дитячій кімнаті.

-Це для вас,- промовила дівчина простягуючи їм лист. 

Моя матуся і улюблена сестра. Як ви вже зрозуміли мене немає вживих. Я надіюсь, що ви зараз в безпеці. Я не знаю тато вам говорив чи ні, але територію Нью-Йорку буде керувати Меліса. Я також вас дуже прошу підтримувати одне одного. Я впевнений, що ви захочете щоб Ніколь жила з вами, але я хочу щоб вона обирала сама. Якщо захоче з вами будь ласка, якщо з Мелісою не перешкоджайте, але я впевнений, що ви буде бачитись часто. будинок в якому зараз ви належить вам у Меліси є свій в якому я хочу, щоб вона жила там. Надіюсь ви дослухаєтеся до мене. Я дуже сильно вас люблю.

-Боже, як я вже скучила за ним,- промовила жінка. 

-Я не вірю, що його немає. Мені здається, що він зараз відкриє двері і зайде сюди та почне сварити, що ми тут таким займаємось,- сказала Джемре.

-Все давайте заспокоюватися і вечеряти,- промовила Хазал.

-Можна ви поки накриєте стіл я поговорю з Ніколь.

-Так, звичайно.

Дівчина піднялась на другий поверх і зайшла і дитячої. 

-Сонечко в мене є дещо для тебе.

-Що?- запитала вона.

-Це від твого тата.

-Що це?

-Це лист.

-Прочитаєш мені?

-Звичайно.

Кохана донечка, якщо тобі це читає хтось. Я звичайно надіюсь, що це людина, яку я безмежно кохаю і звати її Меліса. Можливо ми вже одружені і читаємо це разом у зв'язку з тим, що вся небезпека минула. Але може бути все по іншому і твій улюблений татко на небі і зараз він вже янгол. Знай, що я тебе безмежно люблю. Я не знаю як ти відносишся до дівчини з якою я разом, але я дуже сильно хотів би, щоб ти залишилася з Мелісою. Коли я пишу лист тобі тільки 2 місяці, ти ще зовсім крихітка, але ти та хто змушує мене жити. Можливо зараз тобі вже більше. Ти неймовірна сміхотушка, навіть зараз коли спиш ти посміхаєшся і я вірю в те, Що тобі сниться дуже гарний сон. Сонечко я тебе дуже сильно люблю і дуже сильно надіюсь на те, що ми читаємо цей лист втрьох, а можливо навіть в чотирьох.🤍

Читаючи це Меліса знову заливалась слізьми. Побачивши це дівчинка підбігла до "мачухи".

-Не плач,- промовила Ніка обіймаючи дівчину.

-Ідіть їсти,- почули вони з першого поверху. Дівчата встали і попрямували в їдальню поки вони йшли Ніколь взяла її за руку. Спустившись на перший поверх вони сіли вечеряти. Невдовзі дівчинка пішла ще трохи погратися перед сном а дівчата залишилися трохи поговорити.

-Коли ми поїдемо в Стамбул?- запитала Меліса.

-Я готова хоча б зараз,- сказала Джемре.