~14 глава~

Меліса: що вам відомо?- запитала дівчинв грубим голосом. 

?: міс Мелісо, поки нічого, але Бурак разом зі своєю армією кудись поїхав.

Меліса: я тебе зрозуміла, передавай мені все, що тобі стає відомо.

?: як скажете.

Після цього дзвінок завершився. Через декілька хвилин до кабінету повернулася Джемре.

-Тримай,- сказала дівчина.

-Дякую, ти дозвонидася до батька?

-Так.

-Що він каже?

-На ваш будинок напали і він також не може дозвонитись до Сарпа. Зараз він збирає нашу армію і їдуть до будинку Сарпа.

Дівчина встала із стільця і підійшла до вікна.

-Він же не міг померти? Так?

-Звичайно не міг, ти чого,- сказала Джемре обіймаючи подруга. Невдовзі в двері постукали.

-Так,- промовила дівчина. 

До кабінету зайшов Сем.

-Ти, щось дізнався?

-Так. На будинок точно напав Бурак, зараз туди також направляється армія Альперена Їлмаза. 

-Він Сарпа є якісь новини.

-Ні, до нього неможна дозвонитись, всіх охоронців було вбито, що з Сарпом невідомо. В цій папці вся детальна інформація, яка відома на даний момент.

-Дякую, Семе,- промовила Джемре,- всю інформацію, яка буде приходити відправляй на пошту, а ми поїдемо додому.

-Як скажете,- відповів він і вийшов з кабінету.

-Ти їдь додому, а я буду тут.

-Ні, ти також поїдеш додому і поспиш ти не спала дуже довго тим більше в тебе плече.

-Але в будь-який момент може прийти нова інформація.

-Ти зможеш її подивитися і вдома. Будь ласка поїхали.

-Добре, але я буду чекати на інформацію від Сарпа.

-Якщо хочеш то будеш.

Вони зібралися і поїхали додому. Як виявилося спала тільки Ніколь, а Хазал сиділа і чекала на дівчат.

-Ну, що?

-Поки нічого не відомо, але тато поїхав до Сарпа,- сказала Джемре.

-Я відчуваю, що щось сталося,- сказала жінка.

-Не накручуйте себе я впевнена, що з братом все добре.

-Мені потрібно обробити плече, але я не знаю як це робити.

-Для початку потрібно переодягнутися,- сказала Хазал.-Тому іди переодягнися, а все інше зроблю я.

-Добре,- відповіла дівчина і попрямувала на другий поверх. Зайшовши до кімнати вона побачила як солодко спить Ніка. Меліса швидко переодягалися і спустилась вниз.- Я готова.

-Сідай на стілець, я вже все підготувала,- промовила Хазал.

Дівчина сіла на стілець і жінка почала обробляти шов.

-Боляче?- нормально.

-Терпимо,- відповіла дівчина. Тут телефон Джемре задзвонив.

Джемре: так слухаю.

Від почутого дівчина впустила телефон.

-Що сталося,- з тривожнісю запитала Меліса.

-Сарп...

-Що з ним?- промовили в один голос Меліса і Хазал.

-Будинок підпалили і в кабінеті Сарпа знайшли тіло з пулею в област серця і яке було повнісю обгоріле.

-Ні,- промовила Меліса.

-Не може бути,- додала мати.

-Це не він,- почала говорити Меліса паралельно шукаючи свій телефон і набираючи номер телефону.

-Ні...ні...ні.- почала кричати дівчина. До неї відразу підбігла Джемре і обійняла.

-Тш, заспокойся. Можливо то хтось із охоронців, а він живий і здоровий. Ти ж його знаєш, він викрутиться з будь-якої ситуації.

-Мені треба подзвонити,- сказала дівчина набираючи номер своєї людини в оточенні Бурака.

Меліса: де він?

?: хто?

Мелісс: Бурак.

?: знову кудись поїхав. Я думаю, що в будинок Альперена.

Меліса: я тебе зрозуміла.

Завершивши розмову дівчина відразу почала звонити до батька Сарпа.

Меліса: ви зараз де?

Альперен: їду в офіс. А що?

Меліса: будьте обережні, наша людина каже, що Бурак знову кудись поїхав і можливо він до вас.

Альперен: я тобі скажу чесно мені вже всеодно я втратив сина і мені абсолютно все одно. 

Тут у дівчини молилися сльози градом.

Меліса: це точно був він?

Альперен: так.

Після цього дівчина скинула дзвінок.

-Я піду в кімнату,- відсторонено промовила Меліса.

-Можливо поговоримо?- запропонувала Джемре.

-Вибачте, але давайте завтра.

-Добре.

Після цього дівчина зайшла до кімнати. Вона лягла біля Ніки і обійнявши дівчинку з її очей знову почали литися знову. Меліса зрозуміла, що більше ніколи не обійме кохану людину, не почує його сміх. Єдине, що залишалося це бути поруч із сім'єю коханої людини. З такими думками дівчина заснула. Проснулась дівчина від того, що до неї хтось дуже сильно прижався. Розплющивши очі вона побачила Ніколь.

-Привіт,- промовила Меліса дивлячись на дівчинку.

-Добрий ранок. Давай зателефонуємо до тата,- сказала вона.

-Він зараз зайнятий і пообіцяв, що сам зателефонує.

-Ех, ну добре. Пограєш сьогодні зі мною?

-Добре, але давай спочатку почистимо зуби, а після поїмо.

-Домовились.

Зробивши всі свої справи вони спустилися на перший поверх. Там вже снідали Джемре та Хазал.

-Добрий ранок,- промовила Меліса.

-Добрий.

Вони поснідали і трохи пограти. Через години дві дівчинка втомилася і заснула, а Меліса почала в офіс, але сьогодні їде і Хазал тому Ніка залишиться з няньою. Ось вони вже в офісі.

-Що ти ще дізнався?- запитала Меліса.

-Ось,- протягнув хлопець їй папку з документами.

-Дякую.

Далі вони зайшли в кабінет. Дівчина відразу почала проглядати документи. 

-Можна у вас де що попросити.

-Так, звичайно.

-Ви єдині кому я довіряю і так як адвокати, ви могли б працювати разом зі мною.

-Звичайно, все, що потрібно ми зробимо.

-Я попрошу для вас підготувати підготувати кабінети.

Через годину все було готово і всі були вже по своїх кабінетах. Ще через декілька годин її телефон задзвонив. Який же був подиви дівчини коли це була її матір.

Меліса: що тобі потрібно?

Марія: донечко, ти де?

Меліса: а тобі яка різниця?

Марія: як це яка різниця. Ти ж моя дочка.

Меліса: якщо ти не забула то ти мене вигнала.

Марія: якщо чесно з тобою хоче поговорити батько.

Меліса: він мені не батько. Що він хоче?