~13 глава~

-Вже краще. Наскільки я зрозуміла ви розмовляти про Бурака Сарисалмаза. Те, що він на вас нападе це сто відсотків.

-Звідки ти знаєш?- запитав батько Сарпа.

-Тому що він просив допомоги мого батька, а в обмін він хотів видати мене заміж.

-Ти зараз серйозно?

-Так. І це має відбутися в кращому випадку через дні 3-4. І нападе він одночасно на цей і ваш будинок.

-Ви зараз же збираєтесь і летите до Нью-Йорка,- сказав Сарп.

-Але ти летиш разом із нами,- сказала Меліса.

-Ні. Ви летите четверо, але ми з батьком через деякий час прилетимо до вас. Домовились?

-Ні.

-Дочко, я тобі обіцяю, що через тиждень максимум два ми прилетимо до вас.

-Припустимо, але хто буде керувати землями, якщо Сарп залишається тут?- задала Меліса логічне запитання.

-Ти,- в один голос сказали чоловіки.

-Але я ж не частина вашої сім'ї.

-Як це дочко, ти частина нашої сім'ї.

-Я хотів це зробити сьогодні ввечері, але перестрілка змінила все, але якщо все йде до цього то чому б ні. Мелісою ти вийдеш за мене заміж?- промовив Сарп тримаючи каблучку в руках.

-Ти ж жартуєш? Так?- запитала Меліса.

-Ні, я хочу щоб ти стала моєю дружиною та матір'ю не тільки да Ніки, а і для наших майбутніх дітей.

-Так я згодна,- зі сльозами на очах відповіла дівчина.

Хлопець одягнув їй на пальцем кільце і поцілував дівчину.

-Це все дуже добре, але через три години буде літак до Нью-Йорку.

-Ви так і не пояснили, чому саме я маю керувати?

-Тому що Хазал ніколи не стикалася з цим, Джемре ще раніше відмовилася від темного життя нашої сім'ї, ну а Ніка ще мала.

-Я так розумію, що виходу в мене немає.

-Саме так,- посміхнувся Сарп.

-Тоді потрібно збиратися,- сказала Меліса.- А ще потрібно зібрати речі Ніки.

-Я цим займусь,- сказав Альп.

Тому Сарп та Меліса пішли збирати її речі точніше чоловік все робив, а дівчина керувала за дві години все було готово.

-Я поїду за дівчатами, а ви їдьте в аеропорт.

-Добре.

Через 40 хвилин вони були там, а де через 10 туди приїхали Альперен з дівчатами.

-Тато, ти ж також з нами поїдеш,- промовила дівчинка. 

-Ні, сонечко, але обіцяю, що приїду трохи пізніше. Домовились?

-Ні,- сказала дівчинка.- Без тебе я нікуди не поїду. Ти мене не любиш,- вже зі сльозами на очах промовила Ніка.

-Сонечко, я люблю тебе більше всіх на світі, але зараз з тобою поїхати не можу, але я обіцяю, що як тільки зможу я приїду.

-Ні, я тебе нікуди не відпущу,- сказала дівчинка.

Всі намагалися відірвати дівчинку від батька але ніякого не вийшло. Джемре підійшла до Меліси.

-Спробуй ти може і тебе щось вийде.

-В мене точно нічого не вийде, вона ж мене навіть не знає.

-Всеодно спробуй.

Варіантів не залишалося тому до вже майбутнього нареченого та маленької принцеси.

-Привіт,- сказала Меліса.

-Привіт,- сором'язливо відповіда дівчина.

-Я також не хочу відпускати твого тата, але він мені пообіцяв, що наскільки швидко ми подитемо настільки швидко ми зустрінемось знову. Ти ж хочеш побачитись з татом, як найшвидше?

-Хочу,- відповіда дівчинка.

-Тоді давай швиденько підемо в літак і тоді тато прилетить до нас дуже швидко.

-Але з ким я буду спати, якщо мені будуть снитися кошмари.

-Якщо хочеш я буду спати з тобою.

-Чесно?

-Якщо ти погодишся то так.

-Домовилися,- відповіда дівчинка і потягнулася. До Меліси.

Дівчина розуміла, що її плече ще трохи болить, але їм вже треба було терміново летіти, тому вона взяла її на руки.

-Але тато приїде швидко?- подивилася вона на Мелісу, а після і на Сарп.

-Обіцяю.

-Добре тоді пішли,- сказала дівчинка.

Ось вони вже летять. Ніка спить у Меліси на руках.

-Як в тебе вийшло її вмовити?- запитала Хазал.

-Я просто сказала, що якщо ми зараз полетимо то тато прилеть до нас дуже швидко. Джемре чому ти відмовилась працювати в мафії?

-Тому що це не моє. В цьому я в маму вона також не вникала в ці справи тому ми вирішили, що якщо Сарп не полетить, а я була впевнена що він не полетить то керувати всим будеш ти.

-Зрозуміло,- відповіда вона.

-До речі дочко, як твоє плече?- запитала жінка.

-Вже майже не болить,- сказала дівчина.

Ось вони вже в Нью-Йорку. Зараз вони їдуть до будинку, в якому вони будуть жити. Вони розібрали речі і готувалися до сну.

-Давай зателефонуємо до тата,- звернулась Ніколь до Меліси.

-Давай спочатку почистимо зубки, а потім зателефонуємо. 

-Тоді пішли швидше,- промовила дівчинка тягнучи Мелісу за руку до ванни.

Почистивши зуби Ніка сиділа і чекала поки Меліса телефонувала хлопцеві.

-Привіт,- промовив Сарп дивлячись на своїх дівчат.-Скучили?

-Так,- промовила Ніка.

-Як твоє плече?- звернувся чоловік до Меліси.

-Майже не болить,- відповіла вона.

-Коли ти приїдеш до нас?- запитала Ніколь.

-Незнаю, але обіцяю, що це буде скоро.

-Розкажеш мені казку?

-Звісно розповім,- відповів Сарп.

-Я піду на кухню,- промовила Меліса встаючи з ліжка. Вийшовши з кімнати дівчина спустилася на перший поверх, де Джемре та Хазал пили чай.

-О, Меліса, будеш чай?

-Так,- відповіла вона.

-Ніка спить?- запитала Хазал.

-Сарп розповідає їй казку,- промовила Меліса але тут вони почули, що дівчинка плаче.

-Що сталося?- промовила Джемре. Паралельно всі троє встали зі своїх стільців і попрямували на другий поверх.

-Що сталося?- промовила Джемре.

-Тато... там... там хтось стріляв,- плачучи сказала Ніколь.

-Я зараз,- промовила Меліса набираючи Сарпа, але він не відповів, вона пробувала ще і ще. Дівчина зайшла назад до кімнати і побачила, що Ніка вже спить.

-Ну, що?- запитала Хазал.

-Він не бере слухавку,- відповіла дівчина паралельно збираючись.

-Ти куди?- запитали вони.

-В офіс,- відповіла вона.

-Але ж в тебе плече.

-Я не можу сидіти тут і чекати.