~12 глава~

Алі: на нас напали.

Сарп: що?

-Будь тут,- сказав Сарп своєму охоронцю і вийшов з підвалу.- Де ви?

Алі: ми майже доїхали додому, але Мелісі не дуже добре.

Сарп: що з нею?

Алі: в неї попала пуля.

Сарп: ти серйозно?

Алі: так, я вже викликав лікаря.

Сарп: я зараз буду.

Завершивши розмову чоловік зайшов назад до підвалу і мовчки вистрелив у хлопця. Після цього він швидко попрямував до своєї машини, але на зустріч йому ішов Селім.

-Є нові деталі,- сказав помічник.

-Потім, все потім.

-Щось сталося?- не розумів хлопець.

-Так, на Мелісу напали.

-Ти зараз серйозно?

-Так.

-Дідько.

-Знайди мені того, хто це зробив.

-Добре, як скажеш,- відповів хлопець.

Після цього Сарп сів в машину і поїхав додому. Через 40 хвилин, для хлопця вони тривали нескінченно довго, але нарешті він був біля будинку. Він відразу попрямував до будинку на території дому де було все обладнано під лікарню. Там вже був лікар, який оперував дівчину. Сарп підлетів до Алі і почав кричати на нього.

-Як це все сталося?

-Ми спокійно їхали, але тут нашу дорогу перекрили і почали стріляти, я відразу почав кричати, щоб вона лягала на підлогу, але не встиг. В неї вже влучили. Ти вже знаєш хто це зробив?- запитав хлопець.

-Ні, але Селім цим займається.

-Я поїду в офіс і допоможе йому.

-Добре,- відповів чоловік і підійшов до вікна і якому було видно хід операції. Через годину до нього вийшов лікар.

-Як вона?- хвилюючись запитав хлопець.

-В неї влучило 2 пулі. Дякувати Богу всі дві в плече тому ніякі органи не травмовані і потрапило в таке місце, що і з рукою все дуже добре.

-Я вб'ю того хто це зробив. Можна її забрати в будинок?- запитав хлопець.

-Так, мені потрібно на роботу, але я на телефоні, та і ти знаєш, що і як робити.

-Добре, дякую тобі друже. Передавай привіт Сюзан.

-Обов'язково,- після цього він пішов, а хлопець заніс дівчину до спальні і попрямував на перший поверх, де були Ніколь та Джемре.

-ТАТО,- сказала дівчина підбігаючи до батька.

-Ти чого сам? Де Меліса?- запитала Джемре. Дівчинка вже встигла побігати гратися.

-В неї стріляли.

-ЩО?

-Тихіше.

-Коли це сталося?

-Коли вона їхала додому.

-З нею все добре?

-Вже так. Її прооперували зараз вона відпочиває. Я знаю, що не можу в тебе таке попросити, але не могла б ти відмінити всі свої плани і допомогти мені.

-Так звичайно це навіть не обговорюється Меліса для мене як сестра.

-Тато,- підпігла до Сарпа дочка.

-Щось трапилося сонечко?

-А де Меліса?- запитала дівчинка.

-Вона прихворіла,- відповів він.

-А коли вона одужає?

-Незнаю, сонечко, а що?

-Я хочу з нею погратися.

-Вона з тобою пограє, але трохи пізніше, домовились?

-Так,- відповіла дівчинка.- Тато, а можна я сьогодні поїду до бабусі з дідусем?- з надією запитала дівчинка.

-Давай зателефонуємо до них і запитаємо чи вони вдома.

-Давай,- погодилась вона.

Хлопець взяв телефон і зателефонував до батька.

Сарп: алло, тато, як ви?

Альперен: все добре зараз буду їхати додому, а ви як? Як Ніка та Меліса?

Сарп: з Нікою все добре. Вона хоче, побути у тебе з мамою.

Альпепен: ну якщо мож внучка хоче побути в нас то звичайно ми її заберемо, я через хвилин 30 буду в тебе.

Сарп: добре.

Завершивши розмову дівчинка подивилася на Сарпа і промовила:

-Ну, що вони сказали?

-Дідусь забере тебе через 30 хвилин.

-Ура, тому пішли збиратися,- сказала дівчина дивлячись на Джемре. Ти ж також зі мною поїдеш запитала дівчина у тітки. Джемре в свою чергу подивилась на брата.

-Так, звичайно їдьте.

Зібравшись дівчата поїхали, а Сарп залишився з Мелісою. Зайшовши до спальні хлопець побачив, що дівчина вже приходить до тями.

-Сонечко, як ти?- з хвилюванням запитав хлопець.

-Пити, я хочу пити,- прошепотіла дівчина.

-Так звичайно,- сказав хлопець і обережно почав поїти дівчину.

-Дякую,- сказала вона.

-Як ти себе почуваєш?

-Дуже сильно болить плече,- відповіла вона.

-Я знаю сонечко. Зараз я принесу обезболююче і зроблю тобі укол.

-Ні, не треба укола.

-Сонечко, будь ласка.

-Ні, я потерплю.

-Я обіцяю, що буде не боляче.

Дівчина хотіла заперечити, але різко біль посилилась. Хлопець це зрозумів і пішов за ліками. Поки дівчина корчилась від болі хлопець швидко зробив укол із обезболом.

-Все, сонечко, зараз буде легше.

-Можеш мене обійняти будь ласка.

-Звичайно,- відповів він.

Хлопець ліг на свою половину і обійняв дівчину.

-Я дуже сильно злякалася,- зі сльозами на очах промовила Меліса.

-Тш, тихо. Я знайду того, хто це зробив.

-Пообіцяй, що не залишиш мене,- прошепотіла вона.

-Обіцяю,- сказав Сарп.

-А де Джемре і Ніколь?- вони поїхали до батьків.

-Зрозуміло. Ой,- прошепотіла дівчина.

-Що сталося?-, з тривогою запитав хлопець.

-Плече перестало боліти,- сказала вона.

-Це добре.

Невдовзі Меліса знову заснула. А Сарп вирішив трохи попрацювати у своєму кабінеті. Через годину роботи його телефон задзвонив.

Сарр: так, слухаю.

Селім: я знайшов того, хто стріляв у Мелісу.

Сарп: хто це?

Селім: один із псів Бурака.

Сарп: дідько.

Селім: хочеш пораду.

Сарп: ну спробуй.

Селім: тобі потрібно виїхати із Туреччини разом з Мелісою, Джемре, Нікою та своєю мамою. Так і це не мої слова так вважає твій батько.

Сарп: ти ж знаєш, для цього не зроблю.

Селім: ти це зробиш. Тому що наша людина, яка в Бурака передала інфу про те, що він хоче спочатку вбити Мелісу, потім Ніку, а потім матір і твою сестру, а ти з батьком будеш на останок.

Сарп: дівчат я вивезу, але сам звідст не поїду.

Хлопець завершив розмову, але через годину у двері подзвонили.

-Хто це прийшов?- не зрозумів хлопець. Але коли він побачив батька зрозумів, що зараз буде важка розмова. -Ти мене не вмовиш поїхати,- сказав хлопець відкриваючи йому двері.