~10 глава~

-Так,- промовила вона і поцілувала хлопця. Поцілунок тривав би ще, якби не телефон Сарпа. На екрані було написано "Кохана".- Це хто?- запитала Меліса,- але хлопець цього не почув.

-Так сонечко, слухаю,- промовив хлопець.

Pov Melissa

Сонечко?

Далі все як було у тумані. Дівчина вийшла з кімнати, а після і з квартири. Меліса йшла просто туди, куди бачать очі. Вона не знала, що їй робити. На подив дівчини пройшло вже хвилин 20 але він навіть не зателефонував. Незнайшовши кращого виходу, як знайти, якийсь готель. Заселившись в готель дівчина відразу впала на ліжко і почала ридати. Проплакала вона доки, в кімнату не почали стукати.

-Мелісо, відкрий будь ласка двері.

Дівчина почала плакати ще сильніше.

-Що тобі з мене потрібно,- крикнула дівчина.

-Я хочу поговорити,- сказав чоловік.

-А я не хочу з тобою говорити.

-Якщо, ти не відкриєш двері я їх виломаю.

-Тільки спробуй,- сказала дівчина.

Не пройшло й хвилини, як двері вже лежали на підлогу.

-Ти, що собі дозволяєш,- почала кричати Меліса.

-Я хочу з тобою поговорити.

-А я не хочу, іди розмовляй зі своєю коханою.

-Так ось в чому діло,- сказав хлопець.- Ти все не так зрозуміла.

-А, що я маю не зрозуміти?

-Як ти думаєш з ким я розмовляв?- запитав Сарп уважно дивлячись на неї.

-З дружиною, дівчиною чи коханкою,- відповіла Меліса.

-А от і ні. Я розмовляв зі своєю дочкою,- промовив хлопець.

-З ким,- зло запитала вона.

-Дочкою.

-Ще краще,- сказала вона,- і після цього ти хочеш сказати, що любив мене весь цей час.

-Я дійсно тебе любив.

-Я бачу. Все сказав? Тепер можеш іти.

-Я без тебе нікуди не піду.

-Ну тоді піду я.

Дівчина попрямувала до дверей, але хлопець її зупинив.

-Ти нікуди не підеш,- рикнув хлопець.

-Тепер мені абсолютно не цікаво, що ти хочеш.

Хлопець не став далі слухати Мелісу, а просто підняв дівчину на руки і поніс в арендовану машину.

-Відпусти,- кричала дівчина.- Я тебе ненавиджу.

-А я тебе обожнюю.

Дівчина ж в свою чергу почала бити його по спині.

-Відпусти,- сказала дівчина.

-Я тебе більше нікуди не відпущу.

Зрозумівши, що сперечатись даремно дівчина їхала мовчки не звертаючи увагу на Сарпа. Через хвилин 30 вони біля багато поверхівки. Меліса мовчки вийшла з машини і попрямувала всередину.

-Зачекай мене,- сказав хлопець, але як і очікувалося реакції не було. 

Поки хлопець дійшов до дівчини вона вже заходила в ліфт. Піднявшись до квартири Меліса мовчки переодягнулася зробила всі свої водні процедури і лягла в ліжко. Сарп зробив те ж саме і вирішив ще раз поговорити з коханою.

-Сонечко, послухай мене будь ласка.

-Що тобі з мене потрібно?

-Я дійсно любив тебе весь цей час і люблю зараз, але коли ви з батьками переїхали до іншого міста я зрозумів, що ви навряд ми будемо разом, я тоді дуже сильно розізлився і пішов в клуб там і з'явилася Вікі ось все так вийшло.

-Як звати твою дочку?

-Ніка,- сказав хлопець.

-Гарне ім'я.

-Я так розумію вона живе з мамою.

-Ні, вона не хотіла Ніку, тому вона тільки зі мною.

-Шкода її промовила.

-Ти більше не ображаєшся?- з надією промовив хлопець.

-Майже,- сказала дівчина.

З того дня пройшов тиждень. Після того вечора вони більше не сварилися. Зараз вони летять назад до Туреччини. В якому ж шоці була Меліса коли їм на зустріч бігла неймовірно гарна маленька дівчинка.

-ТАТО,- кричала вона.

-Привіт сонечко,- сказав хлопець і підняв її на руки.

-А ти хто?- промовила Ніколь.

-Я...я,- почала запинатися дівчина.

-Це моя дівчина,- промовив замість неї Сарп.

-То ти тепер будеш жити з нами?- запитала мала.

Почувши ці слова дівчина впала в шок.

-Так, Меліса буде жити з нами,- промовив він.

-Але ж,- сказала вона.

-Давай потім про це поговоримо,- прошепотів Сарп їй на вухо.

-Добре.

Тут до них підійшла Джемре.

-Привіт,- промовила дівчина та обійняла подругу.

-Привіт, люба,- відповіла Меліса.

-А мене ти обійняти не хочеш?

-Ні, я на тебе ображена,- сказала вона.

Сівши в машину вони поїхали до будинку. Через годину вони були на місці, за цей час Ніколь заснула. Тому Сарп заніс дочку в її кімнату, а дівчата сіли у вітальню і почали чекати на хлопця, як тільки хлопець зайшов Меліса налетіла на нього із запитаннями.

-З якого дива ми будемо жити разом?

-А, що не так?

-Все не так,- зло промовила дівчина.

-Чому ти не хочеш жити разом?- ніяк не міг зрозуміти чоловік.

-Тому що коли я починала жити разом із хлопцем починалася рутина і наші відносини почувалися,- сказала вона.

-І ти боїшся цього?- запитав Сарп.

-Так,- тихо сказала дівчина.

-Я піду перевірю Ніку,- сказала Джемре розуміючи, що тут вона зайва.

-Сонечко, я тобі обіцяю, що такого не буде,- сказав хлопець обійнявши її за талію.

-Ну... можна спробувати,- тихо сказала вона.

Почувши це хлопець ще сильніше обійняв.

-Я обіцяю тобі, що не підведу.

Тут до них спустилася Джемре з сонною дівчинкою на руках.

-Ей, ти чому так мало поспала?- запитав Сарп дивлячись на доньку.

-Тому що я хочу спати з тобою,- сказала дівчинка.

-Тоді давай приготуємо вечерю поїмо і підемо спати,- сказав чоловік дивлячись на дочку.

-Давай,- сказала вона плескаючи в долоні.

-Мені потрібно додому,- промовила Меліса.

-Навіщо?- запитав він дивлячись на кохану.

-Мені потрібно за речами.

-Добре, тебе відвезе мій водій і забере.

-Назад я приїду на своїй машині,- сказала дівчина і попрямувала на вихід.

-Я також напевно вже поїду,- сказала Джемре.

-Джемре залишися,- промовила Ніка дивлячись на тітку.- Будь ласка.

-Добре,- сказала вона,- як я можу відмовити своїй булочці.

-Ура,- крикнула дівчинка.

Поки вони говорили Меліса вийшла з будинку і поїхала додому. Збирання речей зайняло півтори години,а ще через 30 хвилин дівчина повернулася назад. Зайшовши в середину вона попрямувала на кухню.