~6 глава~

-Я думав, ви з Джемре, вже не спілкуєтесь,- перервав тишу Сарп.

-Чому?

-Тому що я тебе останній раз бачив у нас і будинку років 5 тому.

-Так, бо часто ми зустрічались в мене вдома, але коли я була у вас вдома там, або нікого не було, або ваша мама.

-Або, ти мене уникала.

-Що?- з шоком промовила Меліса.

-Я просто тільки зараз зрозумів чому в мене інколи Меліса запитувала коли я буду вдома.

-Я тебе не уникаю, тим більше якщо я б тебе уникала чому я тебе не впізнала?

-Тому що ми давно не бачились.

-Так все, я не хочу про це говорити, моя подруга там у важкому стані.

-Ми ще про це поговоримо.

На це дівчина промовчала. Невдовзі вони були біля найкращої приватної лікарні Стамбулу. Вийшовши з машини Сарп та Меліса зайшли всередину. Там вони побачили Альперена та Хазал. Дівчина відразу підійшла до жінки та обійняла її.

-Як Джемре?

-Вже краще. Їй зробили операцію зараз вона виходить з наркозу, але до неї не можна. Лікарі сказала що відвідати її можна бути тільки зранку.

-Зрозуміло.

-Знайшли того, хто це зробив?

-Так, це Каан Кая.

-Твій брат?

-Він не мій брат. Він як і Демір та Марія Кая для мене ніхто. В мене є тільки сестра і все.

-Добре, хай буде по твоєму.

-І я зроблю все, аби його та Деміра Каю посадили.

Вони ще трохи там пробули, після цього Сарп підвозив Мелісу додому, але по дорозі вона заснула, хоч хлопець і знав адресу дівчини і ключі міг швидко знайти, але він так хотів, аби вона сьогодні спала з ним хоча б в одному домі. Тому він відвіз її до себе. Зайшовши до будинку з дівчиною на руках він відніс її в свою спальна, переодягнув і свою футболку, а сам пішов спати на перший поверх. Серед ночі Сарп прокинувся від якихось невідомих і незрозумілих звуків. Невдовзі він зрозумів, що ці звуки доносились із його спальні. Вставши з дивану хлопець швидко попрямував на другий поверх. Зайшовши до кімнати Сарп побачив Мелісу в сльозах.

-Ей, що сталося?

-Д...демір,- все, що промовила вона.

-Тихо,- промовив хлопець і обійняв Мелісу.

-Він, він,- прошепотіла вона.

-Що він зробив?

-Він колись дуже сильно мене побив і це мені наснилося,- сказала вона.

-Але зараз все добре.

-Але тоді було дуже дуже боляче,- сказала вона.

-Такого більше ніколи не буде.

-Чому ти так в цьому впевнений?

-Тому що я не дозволю, щоб це сталося.

-Чому ти так хочеш мене захистити?

-Тому що люблю тебе,- прошепотів він.

-Що? Дуже смішний жарт.

-Я не жартую, я люблю тебе, ще з 15 років.

-Це все неправда, ти не можеш мене любити, ти ненавидиш мого відчима.

-Але не тебе.

-Ти мене навіть не впізнав.

-Так, тому що я не знав що ти та сама маленька Меліса, яка колись мене побила. 

-Ти сам винен,- шморгаючи носом промовила дівчина.

-Ну тут я не дуже згоден,- сказав хлопець.

-Скільки годин?- все ще в обіймах у хлопця запитала Меліса.

-Пів на дев'ята,- промовив Сарп.

-Потрібно збиратися до Джемре.

-Але для початку потрібно поснідати.

-Я не хочу їсти.

-Нічого не хочу чути, я зараз зберуся ти приведеш себе до ладу і ми поснідаємо і якомусь ресторані.

-Я не хочу.

-Мелісо, будь-ласка.

-Добре, добре,- сказала вона і вони почали збиратися. 

Невдовзі хлопець і дівчина вже сиділи в машині.

-Куди ми їдемо?

-Заїдемо в один із моїх ресторанів.

-В тебе є ресторан?

-Так, і не один.

-Круто.

Через 15 хвилин вони біля одного з ресторанів Стамбулу. Зайшовши в будівлю вони сіли за вільний столик.

-Що ти будеш замовляти?

-Я хочу тост з авокадо і лате.

-Добре, як скажеш.

Замовивши їжу вони почали розмовляти.

-Те, що ти казав зранку це дійсно правда?- запитала Меліса.

-Так, я не збрехав, я тебе дійсно люблю.

-Зрозуміло,- промовила дівчина.

-Я розумію, що скоріше всього це не взаємно, але я хочу, щоб ти це не знала.

-В мене є до тебе прохання.

-Яке?

-Давай з тобою про це поговоримо після того, як знайдемо і посадимо винного в аварії,- запропонувала вона.- Я думаю нам є, що сказати одне одному.

-Добре, як скажеш.

Поснідавши вони сіли в машину і вже мали їхати в лікарню, але тут телефон Меліси задзвонив.

Меліса: так, слухаю.

?: Я дзвоню з приводу аварії Джемре Їлмаз.

Меліса: так, слухаю вас.

?: ми дізналися нову інформацію немогли б ви приїхали у відділок, бажано, щоб був хтось із рідних дівчини.

Меліса: добре, ми скоро будемо.

Завершивши розмову дівчина подивилась на хлопця.

-Щось сталося?- запитав хлопець.

-Нас попросили приїхати у відділок, як можна швидше.

-Добре, тоді давай спочатку заїдемо у відділок, а потім вже поїдемо в лікарню.

-Добре,- погодилась вона.

Через пів години вони були біля відділку. Зайшовши всередину Меліса підійшла до офіцера і запитала де прокурор, після чого вони пішли до нього в кабінет.

-Доброго ранку, Ви, хотіли з нами поговорити.

-Доброго, так, проходьте.

Сівши навпроти нього вони чекали, що він скаже.

Ось і нова глава. Велике до вас прохання підписатися на мій телеграм канал, там ви зможете обговорювати нові глави та новилин зв'язані з новими історіями та ідеями автора. Називається він Романи українською🤍 буду вдячна. Ваша bohdana book