Розділ 10. І ЗНОВУ В МАНДРИ

Як і було домовлено наступного дня невеличка флотилія вирушила додому. «Мушкетон» в супроводі «Флори» та «Пенелопи» віддалилися на достатню відстань від Синевиру і відкривши портал дружно занурилися в гіперпростір. Там вони знаходилися п’ятдесят стандартних годин й вийшли в звичайний простір вже неподалік столичної планети республіки. Тут зорельоти розділилися. Крейсер попрямував до доків військово-космічних сил, а два інші кораблі чекала орбітальна станція, що належала князю Терещенку.

Поки екіпаж дослідницького судна займався переправлення артефакту в спеціальний науковий центр, що знаходився десь в поясі астероїдів мадам Віталіна подалася на доповідь до свого працедавця. Князь прийняв її в своєму робочому кабінеті. Уважно вислухавши свою опричницю чоловік надовго задумався. Він не звик сумніватися в своїх працівниках, та все ж отримана інформація дійсно вражала. В його руки нарешті потрапила річ з неймовірними можливостями.

– То ви стверджуєте, що спілкувалися зі своєю сестрою, котра вже стільки років лежить в клінічній комі? – з ледь відчутними нотками недовіри поспитався олігарх.

– Так, все що я вам розповіла було розказано мені нею.

– Але чому саме вона зв’язалася з вами?

– Припускаю, що ми обидві маємо особливу чутливість до впливу артефакту. До того ж варто взяти до уваги що і вона і я приймали наркотик «Зоряний буревій».

– Зрозуміло, – задумливо промовив князь барабанячи пучками пальців по лакованій поверхні письмового стола. – Сподіваюся мої фахівці незабаром розберуться з механізмом роботи артефакту. До речі сестра більше з вами не зв’язувалася?

– Ні. Як я зрозуміла часті сеанси поки що небезпечні для мого самопочуття.

– Ну ні так ні. В любому випадку цікавої та цінної інформації у нас тепер чималенько. Є над чим попрацювати і поміркувати. У вас будуть якісь особисті прохання та пропозиції.

– Так. На Синевирі поранили одну з членкинь моєї команди, яка зараз знаходиться у важкому становищі. Я прошу, що б її лікуванням зайнялися ваші найкращі медики.

– Авжеж. Про це можете більше не турбуватися. Щось ще?

– На борту «Пенелопи» знаходиться берберський офіцер котрий перейшов на нашу сторону і дуже допоміг в пошуках артефакту. Флотська розвідка пообіцяла йому захист та нове обличчя та документи. Я хочу, щоб завдяки вашому сприянню цього чоловіка передали нам і він увійшов в мою команду.

Князь допитливо зиркнув на свою опричницю і за якусь мить ствердно кивнув головою. Підбадьорена цим мадам Віталіна наважилася на третє прохання:

– І насамкінець, прошу вашого дозволу на ще одну космічну експедицію.

– Куди і навіщо? – здивувався Терещенко. – Вам мало того що відбувалося на Синевирі. Не хочете трохи відпочити від усіх цих пригод?

– Та ні. Я б хотіла перевірити одну зі своїх здогадок-гіпотез. Дозвольте поки що нічого не розповідати. Коли повернуся додому про все детально відзвітую.

– Гаразд. Даю свою згоду. Дійте на власний розсуд як вважаєте за потрібне. Мої технічні служби забезпечать вас всім необхідним для подорожі.

Через десятиденницю «Пенелопа» капітально відремонтована з трюмами наповненими всілякою всячиною знову вирушила в міжзоряну мандрівку. Капітан Канарис сидячи в командирському кріслі мучився здогадками куди ж вони все таки прямують. Поки що він отримав від мадам Віталіни лише проміжні координати куди повинен привести свого корабля. Все інше було оповите пеленою таємничості. Однак дивлячись на зосереджене обличчя начальниці Константінос і на мить не сумнівався у тому, що в цій подорожі на них чекатиме чимало загадок і чигатиме не одна смертельна небезпека. Та хіба це могло стати на перешкоді та зупинити таку бойову команду, якою тепер стали всі вони.