Розділ 9. БІЙ НА БЕЗІМЕННОМУ ОСТРОВІ

Задуманий Барчук план відразу не сподобався Канарису і Скорпені. Від нього віяло не те що шаленим авантюризмом, а божевільною безрозсудністю. Добровільно потикатися в лігво ворога, після того, як вона власноручно зруйнувала всі його плани, виглядало вершиною безумства. Та Роксолана віднедавна стала їхньою командиркою, тож Константінос з Барбарою були змушені змиритися з таким її рішенням. Закохана парочка провела осудливими поглядами начальницю, котра з молодим незнайомцем, котрий незвідано як з’явився вночі на траулері, попрямувала пірсом, в сторону столиці.

Залишившись самі чоловік з жінкою зайнялися кожен своєю справою. Скорпена подалася на камбуз готувати світанок, а Канарис взявся вивчати судно на яке потрапив. Він як капітан мав досконало знати корабель на якому знаходиться, неважливо чи це гордий міжзоряний шлюп, чи непримітний рибальський траулер. До обіду, незважаючи на архаїчні електронні системи управління, Константінос все ж більш-менш освоїв керування «РТ-239» і був готовий вивести його в море. Тільки куди вирушати, якщо у них наказ не привертати зайвої уваги і сидіти тихо мов миші?

Відповідь на це запитання Канарис отримав вже по обіді. Через інформаційну мережу надійшла закодована інструкція від Барчук, у якій їм наказувалося підготували корабель до походу й очікували на появу нових гостей. І вони не забарилися. Незабаром на траулер ледь не вервечкою потягнулися незнайомі візитери. Одягнуті в непримітний повсякденний одяг, різного віку та статі, вони мали єдино-спільну рису – чіпкий погляд очей і атлетично-м’язисті тіла.

Першою на борт траулера піднялася молода блакитноока русявка з кирпатим носиком, яка відразу коротко представилася:

– Хорунжа Крупка, космодесант республіки.

До вечора на судні зібралося ще восьмеро її підлеглих. На планеті вони входили в склад охорони посольства, сьогодні отримали законні звільнення у місто, та вже серед дня надійшов наказ непомітно пробиратися до пірсу де був пришвартований «РТ-238». Військово-космічні сили республіки разом з Барчук проводили якусь спільну операцію в якій і вони мали прийняти участь. Суть завдання вояки не стали розповідати, лише сказали що судно повинне бути готове до негайного виходу в море, а їм потрібно віддати все озброєння яке є на борту.

Капітан Канаріс засів за пульт керування траулера. Поки Скорпена роздавала десантникам їхній арсенал, він відчалив від берега і на малому ході почвалав до виходу з бухти. Тут маневруючи між такими самими як він рибалками «РТ-239» дочекався вечора коли було отримано координати і зовнішній вигляд корабля за яким вони повинні були слідкувати. У Константіноса не було достатньо ефективних сенсорів на борту, тож ця інформація в першу чергу призначалася для «Мушкетона», який повинен був з орбіти відслідкувати вихід з порту переслідувано і навести на нього капітана Канаріса.

Оператори крейсера спрацювали на відмінно. Незабаром «РТ-239» отримав дані про швидкість та курс цілі. Ішли в повній темряві, відімкнувши всі транспондери, користуючись для навігації лише тою інформацією що надходила з орбіти. Так можна було залишатися невидимими для переслідуваного, хоча невпізнаний корабель неодмінно мав зацікавити берегові контрольні служби. Та при такому активному трафіку, який зазвичай панував навколо столичного острова, ніхто не буде кидатися перевіряти невеличке судно, яке не створюючи ніякої загрози для мореплавства мирно розсікає океанські хвилі.

Нічні години тягнулися напрочуд довго. Минала хвилина за хвилиною, а вони невпинно рухалися вперед, оминаючи непомітними зустрічні кораблі. Константінос за весь цей час лише один раз залишив свій пост та вибрався на верхню палубу. Тут непорушно позавмирали неясні тіні космодесантників. Вояки вигребли всі збройові запаси траулера, та зі слів Барбари чоловік знав, що ніхто не готувався до такого звороту справ, тому оснащення їх була мінімальною.

– Як будемо діяти дальше? – чомусь пошепки запитав капітан Канаріс наблизившись до хорунжі Крупки.

– Ви постараєтеся якнайближче підійти до острова, – відповіла русявка. – А ми вже там в залежності від обставин. Головне встигнути вчасно.

Після цієї нетривалої розмови Константінос повернувся в центральний пост і зосередившись на навігаційній карті намагався вгадати до якого клаптику суші так настирливо прямує їхній переслідуваний. Практично до самого світанку йому це не вдавалося. Та коли вони віддалилися від столиці на добру сотню морських миль і навколо розлилося безкрайнє море чоловік нарешті збагнув остаточну мету їхньої подорожі. Невеличкий острів загублений в океані, що належав одному з багатих вельмож королівства.

До нього було не більше години ходу і як свідчили останні дані отримані з крейсера, траулер попереду різко збільшив швидкість. «РТ-239» і собі не забарився додати обертів двигунам. Канаріс не уявляв собі яка саме частина побережжя зацікавить переслідуваного, а тому вирішив підійти до острова зі сторони мису, де найкраще можна було висадити свій нечисельний загін. Була ще спокуса нахабно вдертися в бухту, та капітан справедливо побоявся, що там зможе наразитися на ворожий обстріл, а цього йому дуже не хотілося.

На відстані десяти миль від острова переслідуваний раптом зупинився. З «Мушкетона» негайно надійшли інформація, що з нього на воду спускаються люди в спорядженні для підводного плавання, і що два транспортно-бойові вельботи з крейсера екстрено вирушили на поверхню планети. Константінос не став чекати на підкріплення, яке могло й не встигнути, а сам поспішив до вибраного сектору побережжя де збирався десантувати своїх бійців. А щоб тимчасово збити з пантелику оборону острова увімкнув сигнал тривоги, повідомляючи про аварійну ситуацію на судні і прохаючи про невідкладну допомогу. Поки там розберуться що й до чого він вже буде біля мису, а там вже як карта ляже.