Розділ 4. ЛОВИ ШПИГУНА

– Вахтовий офіцер Сушон просить командира піднятися на капітанський місток.

Звернення-прохання з’явилося у віртуальному полі зору Барнабі коли той тільки-но заплющив очі прилягши на койку в своїй каюті. День видався доволі насиченим на всілякі неприємні події і чоловік вирішив на самоті трохи перепочити та добряче обміркувати все що трапилося. Не вийшло. Знову трапилося щось таке, що вимагало його особистого перебування в центрі керування крейсером.

Швидко накинувши кітеля Жан-Поль поспішив на капітанський місток котрий знаходився на палубу вище його каюти. В центрі керування «Мушкетона», що за давньою традицією називався «капітанським містком», панувала робоча атмосфера. Чергова вахтова команда тримала під контролем все що діялося на бойовому кораблі та навколо нього. На великих голографічних екранах бортовий комп’ютер виводив величезний потік даних як про становище в найближчому космічному просторі Синевиру так і основні параметри головних систем самого крейсера. Одночасно аналогічна інформація надходила на імпланти вахтових, кожен з яких відповідав за свій сектор управління «Мушкетоном». Таке дублювання теж було даниною древніх традиції і існувало ще з тих пір коли керівництво флоту не надто довіряло новомоднім на той час нейрокомп’ютерам. Імплантат звісно непогана річ, але старий, добрий голографічний екран теж не буде зайвим.

– Струнко! Капітан на містку, – гаркнув Сушон як тільки-но перед Барнабі відчинився вхідний люк.   

– Вільно, – скомандував командир крейсера і підійшовши до старшого вахтового Барнабі запитав. – Щось трапилося?

– Так, пане капітан, – відповів офіцер, – щойно з гіперпростору вийшов корабель.

– Ідентифікували його?

– Він сам відразу ідентифікував себе. Це приватний кур’єрський кліпер «Кенгуру». Належить одній з транспортних компаній корпорації князя Терещенка. Просить дозволу стати на орбіту планети.

– Ідентифікацію підтверджено?

– Так. І наша вартова система, і «Фіалка» показують що сигнатура двигунів прибульця тотожні тим що записані в нашій базі даних.

– Чого потрібно цьому «Кенгуру» і що це за така «Фіалка»?

– Кліпер просить дозволу стати на орбіту щоб забрати звідси одну пасажирку, а «Фіалка» це та чужинська розвідувальна система яку ми тут виявили. Нашим програмістам нарешті вдалося зламати коди доступу до неї. Спеціалісти кажуть, що надзвичайно досконала річ, нічим не гірша якщо не краща за нашу флотську.

Барнабі насупився від почутих звісток. Не викликало сумнівів, що прибулець прилетів за мадам Віталіну. Князь Терещенко відгукнувся миттєво на повідомлення своєї аґентки. Відразу стало гірко через неквапливість керівництва флоту республіки, яке все ще ніяк не відреагувало на його прохання про допомогу. А кілька зайвих фрегатів та корветів командирові «Мушкетона» в такій непевній ситуації дуже б знадобилося. На жаль відповіді поки що не було і доводилося розраховувати лише на власні сили. Ложкою меду в бочці дьогтю стало те, що вдалося взяти під свій контроль розвідувальну мережу сенсорів, та вона зможе їм допомогти коли до Синевиру навідається повноцінна ескадра берберського флоту.

– Дозвольте прибульцеві стати на орбіту і сповістіть мадам Віталіну що за нею прилетіли.

«Кенгуру» був швидкісним кораблем, а його пілот виявився неймовірним відчайдухом. Кліпер вискочив з гіперкосмосу всередині системи на мінімально можливій відстані до планети і отримавши дозвіл від крейсера за лічені години опинився на орбіті водяного світу. Мадам Віталіна, що вже встигла зробити прощальний візит на «Мушкетон» і трохи побалакати з його командиром перейшла на кур’єр, котрий не гаючи часу зірвався з місця і незабаром зник у розкритій пащі гіперпростору. На все про все йому знадобилося менше півдоби. Такій оперативності міг позаздрити любий зореліт гетьманського флоту.

Барнабі вже збирався знову усамітнитися і своїй каюті, як пролунав окрик офіцера що відповідав за контроль навколишнього простору:

– Пане капітан, сенсори засікли відкриття входу з гіперкосмосу.

– Де це сталося і коли? – стрепенувся Жан-Поль.

– За межами системи, п’ять стандартних годин тому.

– Ідентифікація є?

– Ні, але судячи з тих сигнатур що вловили сенсори двох мереж це якась невелика посудина.

– Вектор руху і прискорення?

– Розрахунки показують, що це Синевир біля якого невідомий зореліт буде через тридцять стандартних годин.

Жан-Поль у своєму віртуальному полі зору вже й сам бачив ці розрахунки, котрі не надто потішили його. В системі ось вже п’ять годин знаходиться неідентифікований зореліт з незрозумілими цілями. Хоча чому незрозумілими? Мета появи цього прибульця цілком очевидна. Розвідати ситуацію, що склалася в даному секторі космосу. Нескладно здогадатися, що шпигун належить берберам. Тепер він збирає всі можливі дані, щоб уточнити обстановку навколо планети.

– З невідомого корабля надійшов закодований радіосигнал, – озвався офіцер зв’язку.

Намагається встановити контакт зі знищеним фрегатом та караккою – збагнув Барнабі. Відповіді він звісно не отримає, а з такої відстані не здатен буде вияснити, чому мовчать його товариші. Яким буде наступний крок командира розвідника? Відповідь на це запитання командир «Мушкетона» отримав вже за десять хвилин.