НебезпечнІ ТаЄмницІ ДревньоЇ ЦивІлІзацІЇ

Розділ 3. ЯК «РТ-239» СТАВ КОВЧЕГОМ ПАЛКОЇ ПРИСТРАСТІ

Єдина причина через яку капітан Канаріс відмовився покинути понівечену «Пенелопу» та перебратися на «Мушкетон» було те що він прикипів душею до цього корабля. На ньому чоловік пролітав останні роки своєї служби на благо республіки в ранзі старпома. Потім коли, старий корвет виключили зі складу гетьманського військово-космічного флоту, відставний лейтенант залізши в величезні борги викупив «Пенелопу», капітально відремонтував її та перетворив на вантажний шлюп. Тут він знав не те що кожний закапелок, механізм чи прилад, а ледь кожний болт та оптоволоконний кабель. А майже нечутне гудіння генераторів та легке тремтіння корпусу при задіяних на повну потужність двигунах діяли на чоловіка мов заспокійлива пісня.

На жаль торгівець з Канаріса вийшов нікудишній. Не зважаючи на титанічні зусилля й неймовірні хитрощі чоловікові так і не вдалося віддати запозичені кошти. І тоді на арені з’явилися представники кредиторів, котрі заявили, що зі всіма його боргами буде покінчено якщо Константінос погодиться виконати одне делікатне завдання. Потрапивши у безвихідь капітан «Пенелопи» був змушений погодитися і вже через кілька днів на борт його корабля ступила нога мадам Віталіни, а ще через десять хвилин шлюп взяв курс на Синевир. Та для Канариса розпочалася служба у князя Терещенка.

Навчений гірким досвідом неприглядних наслідків до яких привели його не зовсім законні дії на цій клятій планеті в недалекому минулому, Константінос не став тепер надіятися виключно на захист та підтримку свого всемогутнього роботодавця. Прекрасно усвідомлюючи, що за володіння та використання антиматерії його не погладять по голові капітан встиг стерти з корабельного журналу будь яку згадку про перебування на борту шлюпа якогось стороннього незареєстрованого вантажу ще до того як рятівники переступили поріг шлюзової камери «Пенелопи». Те що буде проведене відповідне розслідування з прискіпливою експертизою всіх знайдених уламків та фрагментів Канарис не сумнівався. Та це чоловіка мало хвилювало, міна все таки була берберського виробництва і всі докази так чи інакше вказували на конфедерацію.

Отримавши з республіканського крейсера десяток ремонтних дроїдів Константінос негайно зайнявся лагодженням свого зорельота. Знав що часу обмаль тож поспішав відновити хоча б найважливіші прилади та механізми. В першу чергу це стосувалося системи орієнтації та маневрування. Запустивши їх в дію капітанові вдалося змінити курс так щоб «Пенелопа» рухаючись по великій параболі все ж змогла через певний час повернутися до Синевиру. Дальше настала черга головних двигунів, інерційних компенсаторів, різноманітних генераторів і конденсаторів.

Канарис саме діагностував термоядерний реактор, який на щастя виявився практично неушкодженим коли навідалися незвані гості. До шлюпа наблизився швидкісний катер з якого категоричним тоном наказали перебиратися до них на борт. Заперечувати та сперечатися було б справжнім безумством, тож Константінос запрограмувавши дроїдів на подальші ремонтні роботи слухняно перебрався на борт катера. Тільки там він міг нарешті стягнути з себе скафандр з якого не вилазив від часу підступного нападу берберів.

Як і слід було очікувати капітана доставили на «Мушкетон», де під конвоєм двох космодесантників чоловіка провели в особисті апартаменти командира крейсера. Жан-Поль Барнабі повів себе як гостинний господар, запропонувавши кави після дружнього потиску рук на знак вітання. Поки насолоджувалися духмяним напоєм з’явилася мадам Віталіна і розпочався допит. Константінос поводив себе спокійно, відповідав чітко, намагався щоб його відповіді звучали максимально правдиво. Звісно певні сумніви в його щирій відвертості в командира «Мушкетона» могли залишитися, та доказів у Барнабі вочевидь не було, бо інакше б з Канарисом розмовляли не так люб’язно і привітно.

Здогади капітана «Пенелопи» виявилися вірними. Після нетривалої бесіди чоловіка з жінкою відпустили та відправили на поверхню планети. Всю дорогу вниз мадам Віталіна не промовила ні слова. Навіть коли їх висадили на столичному космодромі опричниця лише жестом дала зрозуміти Канарису прямувати за нею. Він слухняно виконав цей наказ і вже незабаром вони опинилися у віддаленій частину морського порту та піднялися на борт якогось маленького непоказного суденця. Тільки там вона різко розвернулася і нанесла несподіваний удар ногою в пах чоловікові.

– За що? – прохрипів чоловік і від нестерпного болю впав на коліна.

– За обман свого командира, – тихо просичала опричниця. – Можу ще додати за самоуправство і не виконання наказу. Правда останнє все ж пішло на користь, а от брехня підлеглих у мене карається нещадно.

– Та яка брехня, який обман? – Канаріс ледь не волав від пекучого вогню, що палахкотів у нього під животом.

– Хочеш ще раз отримати для відновлення пам’яті. Ти думаєш я настільки дурна що поведуся на ті казочки що ти розповідав Барнабі? Де взяв антиматерію і за які гроші?

– Купив у знайомих контрабандистів, а кошти виділив князівський постачальник. Правда він не знав на що саме підуть гроші, я сказав що на особливі потреби.

– Зрозуміло. Ще раз повториш такий фінт, пристрелю без будь-якого жалю. А тепер спускайся в трюм, там на тебе чекають.

Біль трохи вщухнув і Константінос непевною ходою пошкандибав до трапу, та не встиг він спуститися й до половини, як на нього накинулися з обіймами Барчук та Скорпена. І якщо Роксолана вела себе більш-менш стримано, то Барбара не стала приховувати своїх почуттів. Ніжно притиснувшись до чоловіка вона засипала його обличчя та губи зливою жарких поцілунків.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше