Розділ 2. МІРКУВАННЯ, ПРИПУЩЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ МАДАМ ВІТАЛІНИ

На конфіденційну зустріч з послом Качуром мадам Віталіна напросилася виключно з однією ціллю – попередити республіканського дипломата про ймовірні майбутні загрози і небезпеки. Її шпигунські програми продовжували збирати важливу та цікаву інформацію з кіберпростору Синевиру. В першу чергу жінка акцентувала свою увагу на зашифрованих каналах зв’язку кланів. Не всі коди вдалося зламати, та ті що піддалися принесли величезну кількість важливих даних, котрі змушували серйозна задуматися над тим, що продовжує діятися на планеті.

Напередодні виборів нового монарха політична ситуація в королівстві нагадувала пороховий погріб. Всі ключові фігури наскільки не довіряли одне одному, що здавалося достатньо було найменшої жаринки, щоб розгорілася повномасштабна міжусобна війна. Такою іскрою могли стати відомості, що представники деяких кланів розпочали потаємні перемовини з берберами. Предметом торгівлі були гарантії дані чужинцям, що вони можуть безперешкодно залишити водяний світ. Взамін від них клани хотіли військової підтримки, на випадок якщо в цьому виникне така необхідність.

Як знала князівська опричниця, на захопленому архіпелазі знаходилося близько трьох тисяч добре вишколених солдатів і офіцерів конфедерації. На руках у них було не лише легке стрілецьке озброєння, але і важкі вогневі системи, включно з бойовими аерольотами. На щастя «Мушкетон» на орбіті змусив загарбників поводити себе тихо і миролюбно, та як довго це триватиме відповісти не міг ніхто. Особливо якщо зважити, що якийсь клан попрохає у берберів про допомогу, а від місця їхнього перебування до столиці королівства рукою подати.

Саме з цих причин жінка й домовилася про спільний обід з послом, щоб переповісти йому про свої побоювання і припущення. Поява дипломата в компанії командира республіканського крейсера не надто сподобався їй. Жан-Поль Барнабі, підтягнутий чоловік зі шкірою кольору ебенового дерева, лискучою лискучим черепом і акуратною трикутною борідкою не справляв враження тугодумного вояки. Чіпкий погляд світло-сірих очей, короткі чіткі запитання і миттєва реакція на зміну ситуації свідчили, що цей офіцер не обділений інтелектом та рішучістю. Такому палець до рота не клади, гарантовано відкусить по самий лікоть.

Сухо привітавшись з князівською опричницею Барнабі відразу ж, так би мовити, зловив вовка за вуха:

– Мадам Віталіна, щоб даремно не витрачати дорогоцінний час одне одного, дозвольте поставити вам кілька конкретних запитань, на які очікую на прямі і відверті відповіді?

– Може спершу щось замовимо, а потім вже перейдемо до справ? – запропонував дипломат.

– Я з готовністю задовільню цікавість командира Барнабі, поки ви Павле Оскаровичу зробити замовлення за нас, – відповіла чоловікам жінка і спробувала мило посміхнутися.

Дипломат почав тикати пальцем у сенсорний екран електронного меню вибираючи уподобані страви, а опричниця активувала кілька антишпигунських систем, котрі б унеможливили підслуховування сторонніми їхньої подальшої бесіди. Ці дії жінки не залишилися непоміченими для командира «Мушкетона, однак всю свою реакцію він проявив лише легким примруженням очей.

– Здається я вже можу озвучити свої запитання? – приємним тенором промовив він.

– Так, – згодилася мадам Віталіна і відразу ж попередила. – Правда я не гарантую що на всіх них відповім. Є таємниці котрі не належать мені.

– Добре. Тоді запитання номер один, хто ви і для чого прибули на Синевир.

– Не буду приховувати, я одна зі співробітниць князя Терещенка. Сфера моєї діяльності – вирішення складних ситуацій і неприємних проблем, які час-від-часі виникають у мого роботодавця. Повторний приліт на цю планету пов'язаний саме з такою проблемною ситуацією. Про подробиці не запитуйте, чесної відповіді не отримаєте.

– Ви розумієте, що своїми вчинками ви далеко вийшли за межі тих повноважень, що мали?

– Так, але іншого виходу у мене тоді не було. Я не сподівалася на такий скорий ваш приліт тому діяла як вважала за потрібне.

– Тобто вбивство претендента на королівський трон і використання антиматерії ви вважаєте звичною річчю?

– Яке вбивство, яка антиматерія? – зробила здивований вигляд на обличчі князівська опричниця.

– Мадам Віталіна, – спохмурнів Барнабі, – давайте не будемо гратися як кіт з мишкою. Особисто ви нічого з мною названого не зробили, але одна ваша помічниця застрелила самозванця, а другий помічник знищив чужинський зореліт при допомозі забороненого виду зброї. Довести це нескладно. Зрештою і ваше самоуправство з захоплення фешенебельного курорту теж тягне на судовий вирок.

– Гаразд, я погоджуюся що моя помічниця за моїм наказом ліквідувала віконта Джузеппе. Правда перед тим вже за його наказом на у мене на очах застрелили невинну людину. Та й загибель покійного короля Тадеуша справа рук цього виродка, тому моя совість чиста. Рішучий штурм Айдару був конче необхідним, адже острів перетворили на своєрідну в’язницю, там знаходилися безневинні бранці, котрих теж в любий момент могли вбити. І стріляли ми там у професійних відмінно озброєних бійців котрі відповідали нам таким самим смертельним вогнем. Щодо антиматерії, то вибачте, але цей гріх ви на мене не повісите.

– Тобто ви хочете сказати, що не чули про вибух антиматерії поблизу планети в якому загинув фрегат берберів? – хижо вишкірився Жан-Поль.

– Звісно чула, що був вибух такої боєголовки. Та я думала що це сталося внаслідок детонації, яку спричинило попадання однієї з ракет Канаріса.