Розділ 14. КІНЕЦЬ БИТВИ ЗА ПЛАНЕТУ СИНЕВИР

Останніх кількох секунд трансляції королівської коронації вистачило щоб мадам Віталіні зрозуміла – її підлегла виконала своє надскладне завдання. Барчук якимось чудом вдалося пробратися в тронний зал і застрелити самозваного монарха. Залишалося відкритим запитанням чи зуміла жінка після цього врятуватися. Хотілося сподіватися на те, що кмітлива й досвідчена космодесантниця все ж спромоглася викрутитися і цієї ситуації. Голографічний екран змову змигнув і там появилося зображення все того ж тронного залу в якому йшов справжній бій. Хто та в кого стріляв розібрати не вдалося бо за якусь хвилину трансляція знову перервалася.

– Та що там до біса робиться? – стривожено вигукнула рудоволоса жінка.

– Припускаю, що самозваного претендента на королівський трон щойно вбили, – пояснила князівська опричниця. – А от з яких причин там зараз іде бій у мене здогадів немає.

– А що нам у цій ситуації? – розгублено промовив ще хтось з натовпу.

– Зробити звернення до всіх вірних нашому клану людям, – рішуче сказав невисокий худорлявий чоловічок з хвацько закрученими вусами і звернувся до мадам Віталіни. – Звідси можна увійти в кіберпростір планети з прямою мовою?

– Звісно можна? – ствердно відповіла жінка й грубувато поцікавилася. – А ви хто такі будете?

– Це герцог Антоній, старший син лідера клану, лорда Валерія, – пояснив посол Качур.

– Вибачте ваша світлість, я за мить підключу камери до мережі. Як кивну головою можете починати своє звернення.

– Мої дорогі родичі, вірні друзі та віддані слуги, всі благородні дворяни нашого королівства, – розпочав чоловік свою промову після обумовленого знаку поданого мадам Віталіною. – Спішу повідомити, що всіх вас підступно обманули. Один з негідників нашого клану наважився на найжахливіше, він зрадив клятві вірності даної королівській короні. Неконтрольована жага до влади підштовхнула цього мерзотника на недостойні вчинки, зі своїми посіпаками він вбив законного монарха, щоб самому сісти на трон.

На щастя боги не дозволили цьому збутися. Віконт Джузеппе був вбитий під час церемонії коронації. Хто це здійснив мені не відомо, як і не знаю я між ким в цю мить іде бій в королівському палаці. Та щоб там не було закликаю всіх вірних клану людям не підкорятися поплічникам цього нелюда та не виконувати їхніх злочинів. Північна Гавань завше дотримувалася даних клятв і ніколи не ставала на шлях зради та заколоту…

…Роксолана Барчук неслась вперед без будь якого поняття куди саме. Вирвавшись з королівському палаці на захопленому аерольоті вона насамперед хотіла якнайшвидше відірватися від переслідувачів. Спікірувавши майже до самої поверхні води жінка намагалася віддалитися від столичного острова на максимально можливу відстань. Що робитиме потім колишня космодесантниця під дією адреналіну поки що не задумувалася.

На щастя погоні за нею чомусь не було тож через півгодини польоту Барчук нарешті поставила собі запитання – а що ж дальше? Вона вбивця вождя заколотників і тепер її зображення мабуть розлетілося по всьому кіберпростору планети. Стоп – кіберпростір! Як же вона могла забути про те що мадам Віталіна залишила їй свій новий ідентифікаційний код для зв’язку? Достатньо тільки зайти у мережу і спробувати встановити контакт зі своєю начальницею.

Князівська опричниця відгукнулася вже після першого виклику. Вислухавши доповідь підлеглої мадам Віталіна привітала її з успішно виконаним завданням, а потім наказала летіти до острова Айдар. Роксолана розвернула свій аероліт в потрібному напрямку і розвинула максимальну швидкість. З даних пересланих начальницею космодесантниця знала, що її команда знаходиться заблокованою в своєрідній в’язниці навколо якої іде запеклий бій. Барчук повинна була спуститися на дах будівлі та забрати всіх хто там знаходиться.

Коли обриси острова з’явилися на обрії Барчук увімкнула далекобачення на своєму імплантаті щоб оцінити яка там ситуація. Виявилося що хорошого мало. Охороні врешті-решт вдалося подолати двох кіборгів які оплавленими грудами металу та пластику диміли посеред курортного комплексу. Вцілілі ж тюремщики збиралися штурмувати будівлю, яка була метою її польоту.

Знову спікірувавши майже до самої води десантниця зробила віраж навколо споруди одночасно відкривши ураганний вогонь зі свого автоматичного імпульсного карабіну. Незважаючи на відсутність зв’язку між імплантатом жінки та її зброєю результат стрільби виявився відмінним. Ефект несподіванки в поєднанні з градом надміцних дротиків суттєво прорідили лави нападників, а ті що вціліли були змушені відступити.

Аероліт легко опустився на плаский дах будинку і до його відкритого люка відразу кинувся цілий натовп переляканого люду. Пасажирів виявилося так багато, що Барчук вже переживала чи зможе вона піднятися в повітря з таким вантажем. Та все ж натужно загудівши двигунами літальний апарат неспішно відірвався від посадкової площадки важко похитуючись взяв курс на столицю. З землі його рух супроводжували поодинокі постріли…

…Боєголовки начинені антиматерією вважалися наймогутнішою зброєю в Всесвіті. В залежності від своєї маси така зброя теоретично могла знищити не те що плане, а навіть зірку. На практиці ніхто ніколи до такого апокаліпсису не вдавався. За всю свою службу у військово-космічних силах республіки капітан Канаріс лише один раз був свідком використання антиматерії. Трапилося це коли флагман їхньої ескадри був змушений розстріляти астероїд заражений смертельно небезпечним вірусом. Видовище виявилося настільки ефектним, що Константінос довгенько знаходився під його враження.