Розділ 10. ПЕРЕМОГА ПОНАД УСЕ

Час спливав нестерпно повільно і це дратувало капітана Канаріса найбільше. Він вже вкотре проглянув чергову порцію інформації, котра регулярно надходила з розвідувально-охоронної системи «Фіалка» намагаючись спрогнозувати подальші дії супротивника. На жаль чогось нового в отриманих даних не було. Ворог здавалося трохи сполохався коли запущений «Пенелопою» зонд проминувши пояс астероїдів вибухнув імітуючи невдалий перехід в гіперпростір. Та сприйнявши фальшиву катастрофу за чисту монету агресор здається заспокоївся і навіть спустив на поверхню планети яхту з підступно захопленим королем та його почетом.

Відразу ж в інформаційному полі Синевиру зарясніли виступи такого собі віконта Джузеппе котрий безкінечно повторював одне й теж саме, що треба рятувати королівство від якихось міфічних терористів, закликав громадян ставати до зброї і тісніше гуртуватися навколо справжніх патріотів Батьківщини. Нав’язлива пропаганда швидко набила чоловікові таку оскомину, що він перестав звертати увагу на офіційні канали новин і зосередився на підготовці до майбутнього бою.

Константінос вивів у віртуальному полі зору всі основні дані про системи свого корабля. Все працювало в штатному режимі. Термоядерний реактор, планетарні двигуни і інерційні компенсатори були готові миттєво вийти на максимальний режим роботи. Все бортове озброєння знаходилося в бойовому режимі і тільки очікувало на команду корабельного комп’ютера відкрити вогонь. Залишалося тільки непомітно підлетіти на відстань впевненого враження і здійснити нищівний залп по противнику всім тим, що тільки мала «Пенелопа».

Канарису трохи пощастило, за що він подумки подякував всім вищим силам Всесвіту. Ворожі кораблі здійснили черговий маневр на орбіті і масивна туша берберської каракки на деякий час прикрила його шлюп від сканерів чужинського фрегата. Не надовго, всього на неповну годину стандартного часу, та цього вистачило, щоб подолати маже чверть мільйона кілометрів. Коли ж диспозиція зорельотів знову змінилася і сенсори супротивника нарешті виявили «Пенелопу» Константінос був готовий до битви.

Заревіли сирени бойової тривоги і шлюп прудко рвонув вперед. Одночасно з його пускових установок вискочила перша сотня протикорабельних ракет і фальшивих обманок. Ефір наповнився вихором радіоелектронних перешкод на всіх можливих частотах. Друга сотня ракет стартувала з «Пенелопи» коли ворожий корабель і собі відкрив вогонь у відповідь. З обох сторін запрацювали системи самооборони намагаючись обдурити, або збити чужі боєголовки. Результати цієї дуелі виявився смертельно небезпечним для обох зорельотів. Капітан Канаріс мав перевагу у раптовості нападу та більш досконалішому озброєнні, однак на стороні його візаві був більший боєкомплект, якого він не шкодував.

Від близьких термоядерних вибухів «Пенелопа» затряслася мов у лихоманці. Заблимали тривожні сигнали про перші пошкодження, однак фатальних попадань поки що вдавалося уникнути. Зате не зуміла ухилитися від випадкової ракети берберська каракка. Яскраво спалахнуло в її кормовій частині після чого «Вальгалла» зійшла з орбіти та почала безпорадно дрейфувати в сторону Синевиру. Було зрозуміло, що якщо її екіпаж не справиться з несправністю то гігантський корабель просто впаде на планету.

Відплата знайшла шлюп Константіноса буквально за кілька секунд. Одна з ворожих ракет все ж прорвалася через лазерне-артилерійський захист і влучила в зореліт Канаріса. Половина внутрішніх приміщень була враз розгерметизована, з ладу вийшов один з планетарних двигунів. Прискорення помітно зменшилося, та швидкості все ж вистачало щоб блискавкою промчати повз берберський фрегат, що тільки-но розпочав рухатися.

В ті мікроскопічні миттєвості коли вони знаходилися на найближчій відстані одне від одного «Пенелопа» вистрілила по ворогу все що залишилося в її боєзапасі. Противник не залишився в боргу і шлюп отримав попадання ще трьох ракет та високотемпературного згустку плазми. Останній приніс з собою найбільші пошкодження. Відмовило більшість корабельних систем, вийшли з ладу всі двигуни, реактор знизив свою потужність до тривожного мінімуму, енергії ледь вистачало для забезпечення роботи одного інерційного компенсатора та тої електроніки, що ще так-сяк працювала.

Канаріс тверезо оцінивши ситуацію був змушений зізнатися самому собі, що його «Пенелопа» вже не боєць. Єдине що втішало старого капітана так це те, що шлюп встиг набрати достатньо великої швидкості, а ворожий зореліт теж не уникнув серйозних пошкоджень. Сканери показували численні пробоїни в його корпусі, оплавлені близькими вибухами борти і знищені частини конструкції. Навіть по тому як фрегат неспішно прискорював свій рух було зрозуміло там добряче дісталося і двигунам з компенсаторами.

Константінос розумів, що отримав відстрочку, правда доволі невеличку. Рано чи пізно, а ворог все ж дожене його і розстріляє впритул. А шлюп ніяк не зможе на це відповісти, бо все що було на борту вже використано. Та у чоловіка мав у рукаві ще один козир, який збирався незабаром використати. Це був останній шанс після якого або перемога, або смерть. І шанс цей потрібно було використати з розумом, а для цього трішки відкоригувати курс свого розтрощеного корабля. З певними проблемами йому це вдалося, після чого залишалося лише знову терпляче чекати. На цей раз зовсім недовго.

Відстань між «Пенелопою» і ворожим фрегатом невпинно зменшувалася і кораблі розділяла всього сотня тисяч кілометрів коли Канаріс досягнув точки Лагранжа і активував особливий «сюрприз» котрий залишив тут близько шести місяців тому. Бортовий комп’ютер бадьоро відзвітував про те що невеличкий апарат розміщений в космічному просторі готовий до використання. Два супротивники зблизилися ще на двадцять п’ять тисяч кілометрів коли берберський зореліт і собі долетів до точки Лагранжа. Коли це трапилося спрацював детонатор міни начиненої вибухівкою з антиматерії. Могутній вибух розніс на атоми ворожого корабля, і шпурнув шлюп з такою силою, що його капітан втратив свідомість. Запекла битва закінчилася…