Розділ 6. НЕПРОСТА ДОРОГА ДО ПІДПІЛЛЯ СИНЕВИРУ

Роксолана Барчук недаремно стільки часу вешталася серед простолюду королівства. За кухолем пива або чарчиною горілки можна було дізнатися таку цікаву інформацію, котру нізащо не знайдеш в планетарному кіберпросторі. Головне знайти говірку компанію, завоювати довіру у нових знайомих, та елементарно вміти слухати. З усім цим жінка справлялася на відмінно. Жителі Синевиру більшу частину свого життя проводили в морі і добравшись до суходолу полюбляли добрячи погуляти, тож різноманітні генделики тут ніколи не пустували. За порцію халявного пійла тебе допускали до гурту, а коли ж ти розщедрювалася на ціле барильце спиртного, то будь певна, неодмінно ставала там своєю дівчиною. Надалі залишалося лише регулярно підливати друзякам та виловлювати серед їхнього напівп’яного базікання те що дійсно було уваги.

Колишня космодесантниця неодноразово використовувала цей нехитрий метод щораз переконуючись в його стовідсотковій ефективності. Так, наприклад, вона взнала про те що клан Північної Гавані і досі не пробачив мадам Віталіні загибель леді Корнелії. Інформація підтвердилася позавчора, коли князівська опричниця власноруч спіймала та допитала шпика, котрий слідкував за нею. Та кривава вендета було не єдине, що долинуло до вух Барчук. До жінки дійшли чутки начебто в королівстві існує потаємне підпілля котре збирається здійснити двірцевий переворот та скинути з престолу Тадеуш Третього.

Вперше про це Роксолана почула два тижні тому коли пиячила в компанії рибалок клану Північної Гавані. На цей гурт, що складався з трьох здоровецьких чоловіків і однієї дівчинки-підлітка, жінка наштовхнулася випадково, коли ніяк не могла відкараскатися від набридливого залицяльника. Нав’язливий дворянчик чомусь не бажав повірити, в те що вона не продажна повія і все розпускав та розпускав свої руки. Барчук вже хотіла було сама добряче зацідити йому в пику, та один з компанії провчив нахабу за неї. Так вона познайомилася з Гектором, Тимуром, Григором і Марункою.

На знак вдячності за свій порятунок жінка пригостила всю компанію дармовою випивкою. Так вони познайомилися, а невдовзі стали добрими друзями. Виявилося що чоловіки та дівчина-підліток входять до екіпажу риболовецької плавучої бази «Північне Сяйво», котра зараз стоїть в доці на ремонті. База належала клану Північної Гавані, а її команда є затятими прихильниками цього аристократичного роду. На невинну цікавість Барчук, з якого це дива звичайні працівники так захищають своїх хазяїв, хоча зазвичай все буває навпаки, вона отримала вичерпну відповідь.

– Ти не розумієш жінко, – прогудів своїм басовитим голосом Тимур. – Лорди Північної Гавані єдині хто насправді дбають про своїх робітників на цій клятій планеті. От дивись, нещодавно у нас збільшили зарплату ледь не втричі. І не якимось там канцелярським крисам, чи навіть капітанам, а всім, включно з зеленими юнгами. Думаєш хтось з інших кланів зробив щось подібне. Та дзуськи. На других кораблях людям ледь вистачає грошей щоб зводити кінці з кінцями.

– Вірно кажеш, друже, – підтримав товариша Гектор. – Я зі своєї зарплатні вже трохи відклав на чорний день. Якщо так і дальше буде, то невдовзі куплю невеличкого сейнера і стану сам собі господарем.

– А я чула, що на «Блакитній Чайці» екіпаж замість того щоб законно відпочивати змушений займатися ремонтними роботами в доці наче вони не люди, а якісь технічні дроїди, – подала голос Марунка.

– Бо так воно і є, – знову заговорив Тимур. – Для більшості кланів ми не люди, а бездушні механізми. Тільки Лорди Північної Гавані мають клепку в голові і розуміють, що до своїх робітників треба ставитися з повагою та гідністю, тоді й вони відплатять сторицею.

– Ех, когось би з цих лордів та на королівський трон, – вирвалося в дівчини. – може б тоді планета по справжньому розцвіла.

– Прикуси язика, нерозумна, – цитькнув на Марунку Гектор. – Ще не вистачало нарватися на неприємності з королівською таємною службою через твою безрозсудну балакучість.

– А що, хіба вона не права? – заговорив Григор, який до цього мовчав – Тадеуш Третій бездарний монарх. В королівстві процвітає казнокрадство та корупція, а всі його спецслужби тільки те й вміють що переслідувати неугодних. Наркоторговці та контрабандисти вже до того розперезалися, що влаштовують розбірки між собою. Всі мабуть чули, про те як агенти гетьманської республіки винищили ферми з розведенням «Зоряного буревію». А де був тоді наш король, може ще й сам нагрівав собі руки на торгівлі цього трунку. Якщо б його поміняти на того ж таки віконта Джузеппе, на планеті стало б значно краще.

Тоді Барчук багато ще наслухалася всіляких нарікань та гострої критики, як в адресу самого монарха так і всіх його вельмож, та зробила висновок – з цією компанією треба встановити більш тісні зв’язки. Зробити це було не складно, адже вся четвірка просто відпочивала та розважалася в очікуванні того коли відремонтують їхню риболовецьку базу і доведеться знову виходити в море. Кожного дня вони зустрічалися в одному з плавучих барів і відводили собі душу звичайним байдикуванням.

Незабаром Роксолана запримітила, що Григор западає на неї. На це було дві причини. Перша – більярд. Чоловік виявився справжнім фанатом цієї гри, і кожен результат, неважливо яким він тільки був, сприймав ним з шаленим азартом. Жінка хоч і ставилася до кия більш стриманіше, однак орудувала ним значно майстерніша. В результаті їхні поєдинки супроводжувалися феєрверком гарячих емоцій та нестриманої пристрасті. І з кожною виграною партією Барчук завойовувала все більшу повагу у свого супротивника. Другою причиною стало те, що чоловік їй неабияк сподобався, і жінка кожного разу буквально провокувала його на більш активніші вчинки та дії.