Розділ 5. КОРОЛІВСЬКИЙ БАЛ І ЙОГО НЕСПОДІВАНІ НАСЛІДКИ

Допит невідомого переслідувача дали мадам Віталіні чимало цікавої інформації. Полонений не надто довго пручався допитливості опричниці, котра чудово вміла розв’язувати язика ще й не таким «міцним горішкам». Минуло зовсім небагато часу і бідолаха виклав все що тільки знав. Його звали Захар і він належав до однієї місцевої банд яку час від часу винаймав клан Північної Гавані для різноманітних не зовсім законних операцій. Замовлення на слідкування за жінкою їх ватажок отримав кілька днів тому, і цю справу доручили йому, як найбільш досвідченому шпикові у їхній компанії. Для чого це було потрібно кланові чоловік звісно ж не знав.

Вколовши жертві порцію відповідного наркотику, що стирав короткотривалу пам'ять мадам Віталіна залишила полонено в непритомному стані на місці допиту. Повернувшись в свій готельний номер жінка в першу чергу зв’язалася з послом Качуром і задала одне-єдине запитання:

– Пане посол, ви можете влаштувати мені особисту зустріч з лідерами клану Північної Гавані?

Дипломат не став виясняти для чого опричниці потрібна ця зустріч, він лиш на хвильку задумався а потім відповів:

– Напевне що зможу. У нас тут післязавтра має відбутися королівський бал присвячений зимовому сонцестоянню. Там збереться вся вища еліта планети. Будуть і представники клану який вас цікавить. Якщо хочете, можу так влаштувати щоб і ви потрапили на це святкування.

Від згадки про королівський бал на Синевирі мадам Віталіна скривилася наче від нападу зубного болю. Та миттєво все обміркувавши вона вирішила що так буде найкраще.

– Гаразд, влаштовуйте, Буду вашою боржницею за цю послугу.

Переглянувши чергові звіти від Канаріса та Барчук опричниця залізла в гарячу ванну й занурилася в роздуми. Судячи з почутого сьогодні клан Північної Гавані оголосив її вендету, оскільки вважає що саме вона винувата в загибелі недоумкуватої леді Корнелії. Зайва проблема, хоч і надто суттєва була тепер жінці зовсім непотрібною. Найкращим її розв’язанням можуть стати перемовини з людьми які реально наділені владою у своєму сімействі. Тільки їм можна втолкувати що вона не винувата в смерті цієї безпросвітної дурепи.

Подальші міркування мадам Віолети перервав екстрений виклик що надійшов з республіканського корабля «Базилік». Опричниця відкрила для зв’язку лише аудіоканал і невдоволено скривилася від деренчливого голосу Остіна Паукера:

– Мадам Віталіна, що собі дозволяють ваші підлеглі?

– Ви про що це, пане офіцер – щиро здивувалася опричниця.

– Як про що? Я кажу вам про таке собі снігове сафарі яке щойно влаштував на Південному полюсі ваш капітан Канаріс. Я не допущу такого свавілля в зоні моєї відповідальності.

– Гаразд, я розберусь у всьому і покараю винуватих.

Перервавши зв'язок з командиром «Базиліка» мадам Віталіна відразу ж викликала на розмову капітан «Пенелопи»:

– Канаріс, що ти такого натворив, що на тебе прийшла скарга від республіканського патруля.

Замість словесної відповіді Константінос переслав їй відеофайл зі своєю пригодою.

– Нічогенько собі, – вражено промовила жінка переглянувши відео. – Як же ми таке проґавили? Ви з Барбарою молодці, що здогадалися знайти цей склад і відшукали там тайник. Що в сейфі?

– Поки що не знаємо. Там надзвичайно складний шифр на цифровому замку. А фізично ламати не хочемо щоб не пошкодити вміст. Барбара разом з бортовим комп’ютером «Пенелопи» намагаються зламати код, але це займе деякий час.

– Ясно, тоді першочергово займайтеся саме цією справою. І ще одне, перейдіть на якусь іншу орбіту, щоб менше мозолити очі цьому чванливому Пуакеру.

– Зрозумів. Зараз же почну робити потрібний маневр.

Весь наступний день мадам Віталіна присвятила справі яку ненавиділа найбільш на світі. Жінка готувалася до виходу у вищий світ Синевиру. Начебто нічого особливого, та враховувати доводилося найменші дрібнички. Останні віяння моди цього суспільства, найактуальніші слухи та плітки, чужі проступки і помилки. Без всього цього вона б виглядала білою вороною на балу і напевне б не досягла поставленої мети. Тож доводилося освоювати море непотрібної інформації, зціпивши зуби обходити модні бутиків, терпляче зносити над собою знущання у вигляді перукарів, візажистів і манікюрниць. В свій номер опричниця повернулася рівнозначно розлючена і втомлена. Отримала звід від Канаріса, що сейф поки що не вдалося відімкнути та підтвердження посла Качура, що її включено до списку запрошених на королівський бал.

Прокинулася жінка в більш бадьорішому настрої ніж лягала звечора. Чортихаючись одягнула ідіотські шати які носили вельможі планети і швидко піднялася на дах готелю де знаходилася площадка для прийому аерольотів. Літальний апарат з дипломатичними розпізнавальними знаками вже терпляче очікував на неї. Мадам Віталіна прошмигнула в кабіну машини яка відразу здійнялася в повітря.

Промайнуло зовсім небагато часу як на водній поверхні показався корпус великого судна. Опричниця легко впізнала королівську яхту «Дари океану». На цьому судні вона вже один раз бувала тож трохи орієнтувалася в його внутрішньому розташуванні. Та ці знання їй не пригодилися, адже після контрольної перевірки служби королівської безпеки вона потрапила в руки посла Качура. Приязно всміхнувшись дипломат взяв під руку свою даму і галантно повів до дверей ліфту.