Невідомий зореліт вискочив з гіперкосмосу несподівано, наче Пилип з конопель. Зробив це приховано, майстерно маскуючись за гігантською тушею вантажного транспорту, що саме здійснював відкритий перехід у звичайний простір системи планети Синевир. Та навіть тих кількох мілісекунд, поки незнайомець розчинявся в безмежжі космосу, чутливим сенсорам розвідувально-охоронної системи вистачило щоб зафіксували сигнатуру його двигунів та вирахувати ймовірний вектор подальшого руху.
Інформація про цей випадок надійшла до Константіноса Канаріса через тридцять чотири хвилини і двадцять секунд стандартного часу після того як все трапилося. Старий космічний вовк саме знаходився на корабельному камбузі коли його імплантат прийняв дані отримані бортовим комп’ютером шлюпа «Пенелопа», капітаном якого і був чоловік. Якусь мить проаналізувавши цю новину Константінос подумки всміхнувся віддавши належне електронній апаратурі, котру він отримав від інтендантів князя Терещенка.
Поступивши нещодавно на службу до цього могутнього магната Канаріс поставив лише одну умову – його корабель повинен бути оснащений надсучасними видами обладнання і озброєння, які тільки випускала промисловість республіки. Князь уважно вислухав вимогу капітана і мовчки кивнув головою на знак згоди. Вже наступного дня Константінос наочно переконався в тому, що Терещенко людина слова. Всі прохання командира «Пенелопи» князівські помічники виконувалися практично миттєво і вже незабаром його старий шлюп знову перетворився на бойовий корвет, який своїм оснащенням не поступався, а в чомусь і переважав, аналогічні кораблі гетьманського військово-космічного флоту.
Розвідувально-охоронна мережа «Фіалка» була однією з таких надсучасних видів озброєння. Канаріс завантажив цілий трюм мініатюрних супутників-сенсорів цієї системи, якими потім щедро засіяв весь простір навколо Синевиру. Саме завдяки «Фіалці» капітан «Пенелопи» вчасно дізнався про появу неочікуваного гостя. Та особливо перейматися цією подією було поки що зарано. Як показували попередні розрахунки чужинець, з його теперішньою швидкістю, буде добиратися до планети добрих дві доби стандартного часу. Була ймовірність того, що невідомий зореліт активує свої двигуни і подолає всю відстань значно скоріше, та Константінос не надто вірив в такий варіант. Чужинець не даремно так приховував свій вихід з гіперкосмосу, щоб тепер відкрити свою присутність в цій зоряній системі.
Вдруге уважно переглянувши отриману інформацію Канаріс відзначив ще одну дивину в ній. Згідно даних сенсорів вантажним транспортом яким прикривався незнайомець була каракка «Вальгалла» і належала вона державній компанії Берберській Конфедерації. Якого біса місцевий уряд зв’язався з берберцям і що саме віз у своїх гігантських трюмах цей велетенський корабель для капітана «Пенелопи» залишилося нерозгаданою загадкою. Економіка водяної планети була зорієнтована на рибальство і все інше Синевир закупляв в інших світах. Та єдине варте уваги, що могла запропонувати конфедерація була зброя, а для чого вона знадобилася королівству Тадеуша Третього, у якого й повноцінної армії по суті не було?
Вирішивши не ламати собі голови проблемами, які його не стосуються, капітан «Пенелопи» зв’язався по закритому шифрованому каналу зі своїм безпосереднім начальником – мадам Віолетою. Князівська опричниця прийняла інформацію і після нетривалих міркувань наказала поки що нічого не робити, продовжувати пасивне спостереження, та негайно доповідати їй про найменші зміни ситуації. Закінчивши розмову з жінкою Канаріс хотів було попередити про появу в зоряній системі чужака і командира патрульного фрегата республіканського військово-космічного флоту та миттєво передумав це робити. Якщо б це був його старий друг командор Чен то вони швидко б знайшли порозуміння і можливо б навіть обговорили план подальших спільних дій. На жаль тепер на орбіті Синевиру знаходилася не «Блискавка», а «Базилік» командир якого Остін Паукер, бундючний та зарозумілий дворянчик, ставився до Константіноса зверхньо і непривітно. З таким не те що разом каші не звариш, але навіть нормально не поговориш.
Розібравшись з насущними питанням Константінос повернувся до того, чим власне й займався, а саме – куховарством. Загалом чоловік раніше цілком обходився корабельним робококом, та останнім часом в його житті сталися деякі зміни котрі й спонукали взятися за поварське приладдя. На «Пенелопі» була чималенька бібліотека різноманітних кулінарних рецептів, а Синевир славився морськими делікатесами, тож озброївшись сковорідкою Константінос власноруч смажив осетра в сметані раз-у-раз відмахуючись від нав’язливих порад набридливого робокока. Справа виявилася зовсім нелегко, та в результаті отримана страва мала божественний вигляд та аромат.
З паруючою сковорідкою в руках і пляшкою бренді під пахвою старий зоряний вовк поспішив до каючи єдиного пасажира, що зараз знаходилася на борту його зорельота. Чемно постукавши в двері капітан дочекався дзвінкого «заходьте» і тільки тоді переступив поріг помешкання Барбари Скорпени. Невисока молода жінка лежала на койці і зі знудженим виглядом слухала якусь повільну мелодію. Побачивши принесене Константіносом чорнявка зобразила здивування на обличчі, однак не промовила і слова.
– Не хочеш скуштувати страву яку я щойно власноруч приготував? – запитав Канаріс.
– А що це? – здивування Барбари стало ще виразнішим.
– Осетер в сметані, засмажений за давнім родинним рецептом, – збрехав капітан «Пенелопи».
– Овва, буде чудово коли він виявиться таким самим неперевершеним на смак, яким є на вигляд, – промовляє жінка і лукаво підморгує чоловікові.