Місяць кидав свої холодні проміні на галявину. В кінці стояв великий камінь, а на ньому струнка сіра кішка. Вона легко зісрибнула до низу і підкликала когось помахом хвоста. На поляну вийшла плямиста киця, з неприродньо вигнутим вухом. Холодний вітер гололисту гуляв галявиною.
- Чого кликала, Папоротезоро? - тихо промурмотіла плямиста кішка.
- У тебе були нові прородства, Мідношерто? - спокійним голосом мовила Папоротезора. Мідношерста вже роззявила рота щоб заперечити, але просто втупила погляд в небо.
Хмари затулили місяць. Так він здався червоним. Плямиста киця заціпеніла.
- Над лісом пронесеться смерть! У кожному кутку лісу буде чаїтися морок і тиша! Ми тепер не володарі лісу. Ми - чужинці!
Відредаговано: 17.12.2025