Глава 7. Сцена 5.

Глава 7. Сцена 5.

Електронний годинник на духовій шафі світився зеленим, показуючи рівно пів на одинадцяту.

- Ну що... — Марта солодко позіхнула, прикривши рота долонею, і потягнулася, розминаючи спину. — Схоже, мій організм офіційно надіслав сповіщення, що робочий день завершено. Система переходить у режим енергозбереження.

- Нарешті він навчився надсилати повідомлення без запізнення, — усміхнувся Максим.

- Дуже смішно, Максиме Андрійовичу.

- Я стараюся.

Марта підвелася з дивана, взяла свою порожню чашку й рушила до мийки. Максим одразу ж зробив крок назустріч.

- Не треба, залиште. Я сам.

Марта зупинилася й примружилася.

- Якщо ви ще хоч раз за сьогодні скажете оце своє «я сам», я почну підозрювати, що ви не довіряєте мені навіть у питаннях миття посуду.

- Ні, — він м'яко перехопив чашку з її рук. — Я просто не хочу, щоб ви працювали цілодобово. Порушення КЗпП у власному домі мені не потрібне.

- Запізно хвилюватися. Я і так вже працюю на двох роботах без вихідних.

- Це на яких же?

- Помічниця генерального директора... — вона зробила театральну паузу. — ...і особистий обслуговуючий персонал Персика.

Наче тільки й чекаючи, поки прозвучить його ім'я, з коридору поважно, немов пухнастий крейсер, виплив кіт. Він зупинився рівно посеред кімнати, сів, обгорнув хвіст навколо лап і дуже вимогливо, протяжно нявкнув.

Максим подивився на рудого нахабу:

- Він заперечує вашу посаду?

- Ні.

- А що тоді?

- Каже, що термін «обслуговуючий персонал» звучить надто скромно і його не влаштовує.

- А яке формулювання влаштовує?

- «Віддані піддані».

Максим тихо розсміявся.

- Амбіційний у вас кіт. Далеко піде.

- Ви ще просто не знаєте всіх його вимог. Добраніч, Максиме Андрійовичу.

- Добраніч, Марто.

Вона розвернулася й пішла коридором до своєї кімнати. Персик же, із виглядом начальника охорони, рушив слідом за нею. Марта відчинила двері. Кіт поважно, не прискорюючи кроку, зайшов усередину. Марта зайшла слідом. Пролунало тихе клацання замка.

Максим усміхнувся, дивлячись у порожній коридор.

- Ну, хоча б хтось у цій квартирі чітко знає, де його спальне місце, — промовив він у тишу й потягнувся до вимикача на кухні.

Та раптом двері гостьової кімнати тихо прочинилися. Звідти дуже, дуже повільно, наче на сповільненій зйомці, вийшов Персик. Не дивлячись на Максима, з абсолютно незалежним виглядом він прокрокував до вітальні. Пружинисто застрибнув на дорогий італійський диван. Тричі покрутився на одному місці. Потім важко гепнувся, згорнувся тугим рудим клубочком і демонстративно заплющив очі.

З кімнати визирнула Марта.

- Персику!

Жодної реакції. Лише кінчик рудого вуха ледь помітно сіпнувся.

- Персику, не вдавай, що спиш.

Кіт навіть не поворухнувся. Він злився з оббивкою і просто став частиною інтер'єру.

Максим, спершись плечем на одвірок, ледве стримував сміх.

- Схоже, Марто, він щойно звільнив вашу кімнату від своєї присутності.

- Це моя кімната.

- Уже не впевнений.

Марта вийшла у вітальню, підійшла до дивана й нависла над пухнастим симулянтом.

- Персику. Не ганьби мене перед керівництвом. Ходімо спати.

Кіт ліниво ледь відкрив одне бурштинове око. Уважно подивився на Марту. Потім перевів погляд на Максима, який спостерігав за цією драмою з відвертою цікавістю. Після цього Персик важко зітхнув, ніби навколо нього зібралися виключно невігласи, і знову міцно заплющив очі.

- Бачите? — обурено прошепотіла Марта. — Він мене ігнорує. Абсолютний бойкот.

- Можливо, це політичний протест, — припустив Максим.

- Через що?

- Через те, що ви так і не дали йому скуштувати тієї пасти.

- Він кіт! Йому не можна базилік і пармезан!

- Це не означає, що він не має права образитися на кулінарну дискримінацію.

Марта закотила очі й рішуче схрестила руки на грудях.

- Добре. Як хочеш. Залишайся тут на ніч. Але вранці не жалійся.

Вона розвернулася на п'ятах і демонстративно, гучно човгаючи капцями, пішла назад до своєї кімнати.

Максим дивився на цю сцену з цікавістю. Минуло рівно дві секунди. Марта, не озираючись, голосно сказала в порожнечу:

- Один...

Максим здивовано підняв брову.

- Два... — луною відбилося з коридору.