Глава 7. Сцена 2.

Глава 7. Сцена 2.

- Може, замовимо щось? Ну, хоча б просто суші? — запропонував Максим, одним рухом послаблюючи краватку й розстібаючи верхній ґудзик на комірці білосніжної сорочки. — Після такого божевільного дня, здається, готувати зовсім не хочеться.

Марта в цей час уже з головою занурилася у вивчення вмісту його величезного холодильника.

- А навіщо щось замовляти й чекати цілу годину кур'єра, якщо тут є прекрасні, свіжі продукти? — вона здивовано повернула до нього голову.

- Бо замовити — це суттєво швидше, — Максим підійшов ближче, спираючись стегном об стільницю.

- А приготувати самому — суттєво дешевше й корисніше, — парирувала Марта, витягаючи з полиці упаковку спагеті з твердих сортів пшениці, баночку в'ялених томатів, свіжий базилік та шматочок пармезану.

- Марто, ви зараз говорите точно як наш головний бухгалтер на річному звіті, — з легкою іронією зауважив Северин.

- Це називається не бухгалтерський облік, Максиме Андрійовичу, а базова життєва стратегія під назвою «виживання до зарплати».

Максим щиро усміхнувся, спостерігаючи, як спритно вона розкладає інгредієнти.

- І що ж ви збираєтеся приготувати з цього набору?

Марта уважно оцінила запаси й перевела на нього впевнений погляд.

- Класичну італійську пасту. Швидко, смачно й без переплат.

- Ви абсолютно впевнені у своїх силах?

- А що не так?

- Після сьогоднішньої кавомашини я вже почав боятися будь-якої техніки у цьому будинку.

- О, не хвилюйтеся, — запевнила дівчина, дістаючи з нижньої шухляди глибоку пательню. — Ваша плита зі мною ще не сварилася й страйків не оголошувала.

- Ключове слово — «ще».

Марта дзвінко засміялася, закачуючи рукави блузки.

- Якщо боїтеся, можете спостерігати з безпечної відстані.

- Домовилися.

Вона впевнено взялася до справи. Набрала воду в каструлю, поставила її на вогонь і спритно почала нарізати часник і томати.

Максим сперся плечем об стіну поруч і мовчки, не зводячи очей, спостерігав за кожним її рухом. Його погляд був дивовижно уважним і глибоким.

- Ви завжди так дивитеся? — не витримала Марта за хвилину, відчуваючи, як щоки починають трішки палати від його прискіпливої уваги.

- Як саме «так»?

- Наче оцінюєте аналітичний звіт або перевіряєте, чи не порушую я техніку безпеки при роботі з гострими предметами.

- Це професійне, — спокійно відповів він. — Оцінка ризиків на кожному етапі.

- А я вже була подумала, що ви мені просто не довіряєте.

- Я цього не казав, Марто.

- Але й не заперечили!

- Бо ви щойно взяли до рук кухонний ніж великого калібру й одночасно намагаєтеся вести зі мною філософські дискусії, — хмикнув Максим.

- Я дівчина багатозадачна, — гордо підняла підборіддя Марта.

- Саме цей факт мене й лякає найбільше.

Саме в цю урочисту мить на кухню поважно, розміреним кроком зайшов Персик. Він зупинився на порозі, уважно подивився на Максима, потім перевів оцінювальний погляд на Марту, після чого розмістився просто посеред вузького проходу між кухонним островом і стіною.

- Що він робить? — пошепки запитав Максим, боячись порушити цю котячу медитацію.

- Контролює процес, — так само пошепки відповіла Марта.

- Він завжди так робить?

- Абсолютно завжди. Без його схвалення жодна страва не подається до столу.

- І що буде, якщо ми не виправдаємо його високих кулінарних очікувань?

- Почне голосно й демонстративно скаржитися в міжнародні інстанції.

Наче тільки й чекаючи цієї репліки, Персик розкрив пащу й видав гучне, вимогливе: «НЯА-А-В!», яке луною відбилося від глянцевих фасадів.

- Бачите? — Марта кивнула на кота. — Перше попередження від шеф-кухаря вже отримано.

Максим повільно похитав головою, але в його очах промайнула тепла посмішка.

- Я жив сам у цій квартирі майже десять років, Марто.

- І?

- І за всі ці роки мені жодного разу ніхто не влаштовував суворої інспекції під час приготування вечері.

- Що ж, вітаю. Тепер у вашому житті є Персик.

- Я вже повною мірою це усвідомив.

Через кілька хвилин кухонна зона наповнилася просто божественним ароматом підсмаженого часнику, запашного базиліку, соковитих томатів і розплавленого сиру.

Максим здивовано підняв брови, зробивши глибокий вдих.

- Чесно кажучи... пахне просто неймовірно.

- Дякую за оцінку, — усміхнулася Марта, розкладаючи гарячу пасту по глибоких керамічних тарілках.