Глава 5. Сцена 1

Глава 5. Сцена 1.

Правило Марти №6. "Якщо тобі здається, що всі проблеми позаду... Спочатку перевір, чи не спить у переносці рудий кіт".

До шостої вечора Марта вже втретє за день перевіряла адресу в телефоні.

- Вулиця Липова, сімнадцять... квартира двадцять шість... — пробурмотіла вона під ніс.

Вона підняла голову й озирнулася. Перед нею стояв цілком пристойний дев’ятиповерховий будинок. Охайний двір. Клумби з петуніями. Новий дитячий майданчик.

- Ну що, Персику, поки що все виглядає напрочуд цивілізовано. Навіть сміттєві баки закриті, — обнадійливо мовила Марта.

З пластикової коробки поруч донеслося незадоволене й дуже скептичне хрюкання.

- Не зуроч мені тут! У нас залишився рівно один шанс не ночувати на вокзалі. Так що тримай своє котяче его в шовкових рукавицях.

Ліфт, на диво, не просто існував, а навіть погодився підняти їх без попередніх ритуальних танців і скрипу на весь під'їзд.

- О, дивись! Працює. Це вже диво номер один, — підбадьорила вона кота, поки вони піднімалися.

На третьому поверсі двері квартири №26 відчинилися майже миттєво. На порозі стояла приємна, охайна жінка років п'ятдесяти.

- Марта? Добрий вечір! Проходьте, проходьте, — привітно посміхнулася вона.

Квартира виявилася саме такою, як на фотографіях. Світла кухня. Затишна спальня. Невелика, але охайна вітальня. Навіть вазон на підвіконні був живим, а не пластиковим.

- Боже, як у вас гарно... — Марта ледь стримала зітхання.

- Робила ремонт для доньки, — усміхнулася господиня. — Але вона поїхала працювати за кордон.

Марта мовчки кивнула.

- Якщо чесно... — вона озирнулася ще раз, — мені дуже подобається.

- Мені теж здається, що тут затишно.

Наступні десять хвилин вони обговорили оплату, комуналку, лічильники й правила користування бойлером. Усе складалося настільки добре, що Марта вже подумки уявила, куди поставить лежанку Персика.

- Ну, якщо вас усе влаштовує, — жінка дістала з тумбочки два примірники паперів, — можемо підписати договір оренди хоч прямо зараз. Мені ви дуже подобаєтеся як квартирантка.

У Марти аж відлягло від серця.

- Це чудово...

Вона з посмішкою нахилилася до переноски, яку поставила біля дверей:

- Чуєш, Персику? Здається, ми врятовані! Зараз підпишемо папери і...

Клац. Дверцята переноски відчинилися.

Марта навіть не зрозуміла, як це сталося. Можливо, замок на пластикових дверцятах переноски заїло під час поїздки, а можливо, Персик пройшов експрес-курс підривної діяльності в зооготелі. Але металева сітка раптово відкинулася, і з темного отвору з грацією пухнастого десанту вилетів великий рудий снаряд.

- Ой... Персик, стій! — зойкнула Марта, хапаючи повітря руками.

Але котячий спецназ уже було не зупинити. Персик спокійно, з виглядом англійського лорда, який приїхав інспектувати свої нові володіння, поважно покрокував повз господиню квартири прямо до вітальні.

- Е-е-е... — господиня миттєво застигла на місці, проводжаючи поглядом рудого хвоста. — Марто... це що, кіт?

- Вибачте! Він зазвичай...

- Кіт? — перепитала господиня.

Марта завмерла.

- Так...

- Це ваш?

- Так.

Господиня кілька секунд мовчала. Усмішка повільно зникла з її обличчя.

- Ви телефоном не казали, що у вас тварина.

- Я... — Марта розгубилася, — якщо чесно, забула.

Персик саме в цей момент з легкістю триразового чемпіона зі трибків у висоту, злетів на світле підвіконня й почав з цікавістю розглядати голубів за вікном, склавши лапки під грудьми. Ніби спеціально демонстрував, який він чемний.

- Він дуже спокійний, — швидко сказала Марта. — Не дряпає меблі, не псує шпалери, привчений до лотка...

Господиня похитала головою.

- Я вам вірю.

- Тоді...

- Але після минулих орендарів, які залишили мені після двох котів, подряпані двері й диван, я більше не здаю житло людям із тваринами.

Марта опустила плечі.

- Розумію...

- Мені дуже шкода.

- Нічого.

Вона справді не сердилася, лише відчула, як усередині знову щось тихенько обірвалося. Персик саме в цю мить повернувся до неї й потерся об ногу господині. Жінка сумно всміхнулася.

- Він справді милий.

- Я знаю.

- Але ні.

Марта мовчки посадила кота назад у переноску.

- Дякую, що хоча б показали квартиру.