Глава 4. Сцена 4.

Глава 4. Сцена 4.

Марта тричі постукала у важкі скляні двері, внутрішньо готуючись до будь-якого сценарію — від раптового звільнення до публічного розстрілу.

- Заходьте, — пролунав спокійний, оксамитовий голос із-за дверей.

Кабінет Максима Северина був точним візуальним відображенням його власного внутрішнього всесвіту. Світлий, просторий, мінімалістичний і до жаху впорядкований. На величезному столі з темного дерева лежали лише ноутбук, планшет, досить об'ємна шкіряна тека і чашка свіжої чорної кави. Жодного зайвого папірця, жодної порошинки. Навіть дві гелеві ручки лежали суворо паралельно одна одній, на відстані точно в один сантиметр.

Марта мимоволі притиснула до грудей свій робочий ноутбук і старенький блокнот, з якого зрадницьки стирчала рожева закладка з котячим вушком і якийсь старий чек.

- Сідайте, Марто, — Максим кивнув на зручне шкіряне крісло навпроти.

- Дякую, — вона обережно примостилася на краєчок, поклавши речі на коліна.

Северин відклав убік теку, зняв окуляри для читання й уважно подивився на неї:

- Ну що ж, як минув ваш перший робочий день?

Марта здивовано кліпнула. Вона очікувала розбору польотів, лекції про правила етикету чи якихось запитань стосовно роботи, але точно не світської розмови про її адаптацію.

- Ем... — вона на секунду затнулася.

- Чесно, якщо можна, — тонкі губи Максима ледь помітно сіпнулися в натяку на посмішку.

Марта іронічно зітхнула:

- Якщо чесно... надзвичайно насичено, Максиме Андрійовичу. Здається, Всесвіт вирішив влаштувати мені експрес-тест на стресостійкість.

- І як результати тесту? Проходите по балах?

- Поки що тримаюся в межах норми. Принаймні, око сіпається суто в ритмі вальсу.

Цього разу кутик його губ абсолютно точно піднявся вгору.

- Це хороший показник для нашої компанії. — Він знову став серйозним і кивнув. — Щодо вчорашнього... Ви чудово й оперативно зорієнтувалися з презентацією. Це було професійно.

Марта навіть розгубилася від такої раптової похвали:

- Оу... Дякую, мені дуже приємно...

- Але є одне «але», Марто.

«Ну ось, починається, — подумки застогнала дівчина. — Зараз згадає про каву або про мій вигляд».

- Вам потрібно терміново навчитися менше вибачатися. За все підряд, — спокійно вимовив Северин, дивлячись їй прямо в очі.

Марта машинально випалила:

- Перепрошую, я просто...

Максим мовчки, показово підняв одну брову.

Марта на секунду завмерла, а потім просто закрила обличчя долонею разом із блокнотом:

- О боже. От бачите... Це вже на рівні рефлексів.

У кабінеті пролунав тихий, низький сміх. Максим сміявся рідко, але зараз це вийшло абсолютно щиро.

- Саме про це я й говорю. Припиняйте цю практику.

- Я буду дуже старатися. Це сильніше за мене, але я запишу це першим пунктом у свій щоденник.

Северин трохи нахилився вперед, спираючись ліктями на стіл, і його погляд став більш чіпким та уважним.

- Ви сьогодні не дуже добре виглядаєте, Марто. Погано спали?

Це було не запитання, а констатація факту. Дівчина внутрішньо напружилася, відчуваючи, що її синці під очима остаточно програли цей візуальний бій.

- Ну... є трохи. Виникли деякі проблеми.

- Щось серйозне?

Вона вже відкрила рота, щоб видати стандартне «Нічого, все під контролем», але саме в цю секунду її телефон, що лежав поверх блокнота, шалено й голосно завібрував. На екрані великими літерами світилося: «ЖЕК».

Марта миттєво зблідла, відчуваючи, як шлунок робить кульбіт.

- Вибачте... — пискнула вона.

- Відповідайте, — спокійно дозволив Максим, машинально опускаючи погляд у свої папери, щоб продемонструвати повну відсутність інтересу до її приватних справ.

- Це явно щось термінове... — продовжила вона

Марта швидко провела пальцем по екрану й притиснула слухавку до вуха, намагаючись говорити тихо:

- Алло? Так, я слухаю.

- Пані Марто? Доброго дня. Це головний інженер бригади ремонтників, — пролунав сухий, втомлений голос у трубці. — Телефоную по вашій тринадцятій квартирі. Ми тут провели повторний детальний огляд перекриття після того, як повністю відкачали воду...

Марта відчула, як серце пропускає удар:

- І... які новини? Все дуже погано?

- Ну, скажімо так: косметичним ремонтом ви там не відбудетеся. Вода пішла глибоко по швах під гіпсокартон. Доведеться повністю демонтувати частину вашої стелі у вітальні й коридорі, міняти балки і сушити все промисловими фенами, інакше піде грибок.

Марта заплющила очі, стримуючи бажання завити прямо в кабінеті генерального: