Глава 9

– Нессарія, люба, в тебе такий вигляд ніби ти жабу їла на обід, – невдоволено примітив король, коли ми вітали гостей, які прибували до замку на бал. 

Це мала бути грандіозна подія, для якої навіть довелося встановити певно найбільше у цьому світі шатро. Всі хотіли побачити бога на власні очі, тому у замку б точно було тісно. 

І в батька ще була зайва можливість продемонструвати свою силу, адже шатро утримували напівпрозорі повітряні джини. Вони були велетенських розмірів та мали доволі суворий вигляд. Раніше ці джини брали участь у війні, тож думаю вони тут ще й для того, щоб дратувати магів вогню, яким свого часу добряче так від них дісталось. 

Але я не могла навіть цьому факту радіти. Думка про те, що я не зможу покохати мага землі Тайрона, а значить не зможу виконати батькову волю з'їдала мене зсередини. Він покладає на мене великі надії, а я не в змозі відповідати його очікуванням…

Юній має з'явитись в центрі шатра, де для нього вже облаштувати спеціальне місце. Звісно, він з'явиться пізніше. Він же бог. Йому не треба по дві години стояти на одному місці та привітно усім посміхатись. 

Малою я любила такі події. По-перше, тому що через підготовку до них про мене на якийсь час забували та не контролювали кожен мій крок. Та і просто атмосфера свята приносила якусь особливу радість та захват. 

Але чим старшою я ставала, тим більше не переносила усі ці помпезні зібрання, ціллю яких зажди є якась демонстрація. Або сили, або впливовості та достатку, або мене…

Ці погляди,  прискіпливі та допитливі, я стала помічати десь у дванадцятирічному віці. Тоді на моє питання: “Що відбувається?” мама відповіла:

– Ти старша принцеса Небесного королівства і тому на тебе всі покладають великі надії. Ти маєш зміцнити наші відносини з одним із сусідів. 

З кожним роком витримувати ці погляди ставало все важче. Я справді мріяла бути достойною свого королівства і завжди була якась тривога всередині, а що якщо не впораюсь? 

Тепер ось, стою перед ними всіма і розумію, що не впоралась. Не зможу змусити себе кохати. Не знаю як це… Відчувати. Я знаю як думати, виконувати, вчитись, як тримати емоції, але почуття… В мене ніколи не було часу на них.

Тому зараз, коли звідусіль лунає музика і всі такі усміхнені поспішають привітати нас з початком відбору, мені не просто лячно. Мені моторошно і я не знаю як бути далі. 

Багато серед гостей магів з інших трьох королівств. Деякі прибули разом з учасниками й будуть тут стільки часу, скільки й вони, а деякі відвідають лише перший бал. 

Я знаю приховані наміри батька. Він хоче верховодити. Об'єднавшись із Королівством землі він і справді не тільки безпеки досягне. В цьому разі ніхто не зможе зрівнятись з таким могутнім союзом.

Адже Королівство семи океанів хоч і підтримували магів вогню у війні та все-таки вони завжди були самі по собі. Якогось міцного союзу від них ніхто не очікує. Серед всіх нас маги води залишаються такими собі відлюдниками.  Їхні вороги це водяні монстри. Саме з ними вони воюють на своїх островах, посеред  семи океанів. 

Всі вони тримаються осторонь і відверто нудьгують. Три учасники відбору від магів води просто виконують свій обов'язок бути присутніми на Божественному відборі. Ні я, ні вони не мають жодних шансів на якісь там почуття. Ми надто різні з ними. 

Тому я й неособливо розглядала їх, бо це марне витрачання часу, якого в мене й так дуже мало. 

Окрім магів землі та води, є ще рідні мені повітряні маги. 

Торіс – мій друг і навіть вчитель та наставник де в чому.

Валліор – наймолодший особистий помічник мого батька. Дуже амбітний хлопець. Точно знаю, що він мріє стати “правою рукою” короля.

Сейлор – походить з могутнього роду повітряних воєначальників. Успішно закінчив академію та вже керує цілою дивізією бойових повітряних джинів. 

Кожного претендента я знала особисто і давно.  Та Тора звісно найбільше. З одного боку це добре, а з іншого не впевнена, що в мене можуть виникнути до них ще якісь почуття, окрім дружніх. 

Щодо магів вогню, то в їхній бік мені й дивитись немає чого. Бо раптом я й правді надумаю закохатись в когось з них, то якщо мене не прикінчить Юній, це зробить мій власний батько. 

Я знала, що скоріш за все поява вогняних магів буде ефектною. Вони мали б продемонструвати свою силу на противагу джинам. Але що це буде настілки яскраво не очікував ніхто. 

Все почалося із занепокоєння джинів. Від цього шатро помітно затряслося, викликаючи у присутніх легку паніку. Люди почали рухатись до виходів. А там тріщало повітря, резонуючи від накопиченої чужорідної магії.

Вони з'явились у вогняному колі. Спочатку були іскри, які зіштовхувались, утворюючи міні-феєрверки. Вони скупчувались у необ'ємне коло, яке було значно вище і ширше за наше шатро. Потім затріщало нестримне полум'я у межах того кола і тільки тоді з нього почали виходити маги. Всі у чорному, але більш нарядному, ніж зазвичай, одязі.  І, що в жінок, що в чоловіків був такий вигляд, ніби вони і є тими богами, на честь яких влаштоване свято.

Хоч тут проблем не буде. Бо ні в кого з трьох нахабних вогняних магів я точно не закохаюсь.

– Ми не запізнились на грандіозну подію? – звернувся Кайян, коли першим підійшов до нас, з необхідним офіційним жестом привітання. – Трошки налякали ваших зайчиків. Вибачте. Не розрахували сили.