Глава 7

– Несс!! – я почула як вигукує моє ім'я  маг повітря Торіс. Мій вірний друг, який тепер ще й бере участь в Божественному відборі. 

Все змішалося в голові й сил боротись зовсім не було. Можливо я ще слабка і хвилювання та перенапруження змушує мій організм втекти від цієї жахливої реальності, де в мене є усі шанси не просто вмерти, а потрапити у гарем безжального Юнія…

– Ві, – ледве прошепотіла до сестри, яка стояла позаду. – Я зараз… впаду.

За все своє життя я ніколи не втрачала свідомість. Але за ці декілька днів мені здавалося, що я більше часу проводжу без свідомості, ніж з нею. Та ось яка дивина – за секунду до того, як провалитись знов у темряву, я побачила його очі. Кайян… Це був його стурбований погляд. Він був надто близько. І відключаючись я собі вирішила, що просто вже марю. Адже він не зміг би так швидко опинитись поруч. Та й навіщо йому це.

Цього разу приходила до тями під звуки сварки. Сварився голосно мій батько, а Кайян (чому це я так швидко впізнала його голос?) майже беземоційно відповідав йому.

– Відійди від неї негайно!!

– Та вже ніби відійшов, чи це ви до цілителя звертаєтесь? Не маєте бажання лікувати власну дочку?

– Ти тут взагалі не повинен бути! Забирайся у своє королівство, поки я тебе не прикінчив!!

– З радістю б виконав ваше бажання. Та, як бачите, я тепер учасник відбору, – насмішка так і відчувалася в кожному його слові.

– Нехай інші беруть участь! Через тебе все це відбувається і ти ще смієш наближатись до Нессарії?!

– Я один з трійки достойних і ви тут вже нічого не вдієте. Доведеться терпіти нашу присутність, поки ваша донька когось не обере або поки не загине завдяки вашій неймовірній винахідливості, Віаррус Піднебесний, – ім'я короля Кайян не промовив, а прошипів крізь зуби. 

Вирішила відкрити очі, поки вони тут не повбивали один одного.

– Ваша величність, принцеса отямилась! – Сповістив короля про мій стан один з наших цілителів. 

Я, як виявилося, лежала у холі замку, на широкій канапі.

Сіла, повільно доторкнулась до волосся. Знову я посіяла корону. Певно вже доля моя така, бути принцесою без корони нареченої. А можливо й знак, що не зможу я стати комусь дружиною, бо не покохаю просто нікого. На що ж ти так вчинив зі мною, батько?

Я думала і повільно обводила усіх поглядом. Моя схвильована мама стоїть біля канапи, поруч з нею бліда Віаррія, цілитель, який привів мене до тями. А трохи далі один навпроти одного мій розлючений батько і Кайян. Біля дверей наша охорона не пропускає нікого в середину.

– Що ти тут робиш? – запитала в мага вогню. Хотілося, щоб мій голос звучав гордо або хоча б холодно, але насправді я ледве вимовила ті слова і навіть не впевнена, що мене взагалі хтось почув.

– Врятував тебе від удару об кам'яні сходи, поки інші зіваки гадали що відбувається і що треба робити, – зверхньо відповів він мені. Почув таки.

– Врятував? А тепер іди геть звідси! Для магів вогню я виділив мисливський будиночок на урвищі. Якомога далі від нормальних людей, – жорстко промовив мій батько.

На що маг вогню тільки посміхнувся. Я чітко бачила як сильно дратує ця посмішка короля. 

Не розуміла нащо він так ризикує. Кайян. Він же був тут один, серед своїх лютих ворогів. Невже це через участь у відборі? Сподівався, що король не посміє його чіпати, щоб не викликати на себе гнів бога? А я от у цьому не була б така впевнена. 

– Просто чудова гостинність. Це найкращий для нас варіант. І до того ж не буде шкода, якщо ми там щось підпалимо, приміром, – невимушено відповів Кайян на напад батька і попрямував до виходу.

– Тільки посмій щось зіпсувати в моєму королівстві!! – прогримів король.

– До зустрічі, хмаринко. – відповів маг не обертаючись. Охорона розступилася і він вийшов на зовні.

– Це він до кого так звернувся? – розгублено промовив король.

– Не маю уяви, – зітхнула я, вже зараз розуміючи, що можливо миттєва смерть від гніву бога це кращий для мене варіант, ніж тортури відбору поруч з винуватцем усіх моїх бід.

Цей маг вогню зведе з розуму всіх, перш ніж відбір закінчиться.

Мене провели в мої покої, щоб я відпочила та мала змогу переодягтись. Взагалі-то за планом ще має бути сьогодні грандіозний бал у вечері. На честь сходження бога та початку відбору. 

Дійство, на швидку підготовку якого було залучено майже  все Небесне королівство. Декілька днів і ночей безперервної роботи усіх магів, майстрів та купи талановитих мешканців Небесного королівства.

Ще певно ніколи цей замок не бачив такої метушні, як у ці шалені дні підготовки. Було призначено декілька головних розпорядників відбору, а вони вже підібрали виконавців усіх необхідних завдань.

Ві розповідала мені, що ніхто не може сказати “Я це не зможу виконати”, бо в цьому випадку маг відправлявся у в'язницю. Батько просто з'їхав з глузду. Інакшого пояснення всьому цьому в мене не було. Починаючи навіть з того, що він пішов на цей відбір…

– Принцесо, до вас відвідувач, – повідомила моя особиста служниця Джуд.

–  Хто? – запитала, сидячи навпроти дзеркала, поки дві майстрині порались з моєю зачіскою та макіяжем. Треба виглядіти ідеально хоча б зовні.