Глава 6

– Що таке, Ві? Ти вже не заздриш мені? – Посміхнулася через дзеркало до своєї сестри. – Сьогоднішня церемонія ще грандіозніша, ніж моє весілля. І сукня… Просто оціни цей витвір мистецтва. – Я покрутилася навколо своєї осі, підіймаючи у повітря вихор  невагомих, блакитних пелюсток, з яких і складалася моя нова сукня. Вона насправді була дуже гарною і в ній мені здавалося, що я вмію літати.

– Ти жартуєш ще? – промовила засмучена Віарра. – Як я можу такому радіти? Це ж церемонія сходження бога. А вони… Не викликають у мене довіри. Несс… Я не переживу якщо… якщо, – вона просто не могла промовити це вголос.

– Крихітко моя. Ти дуже рано мене хорониш, – посміхнулась їй через силу та обійняла міцно. – Все буде добре. Я буду старатись, Ві. Я зроблю все, щоб закохатись бодай в когось. Та в мене на вибір буде аж дванадцять чоловіків, уявляєш собі?

– Дев'ять, – поправила вона мене. – Маги вогню точно не рахуються ж?

– Не рахуються, але вони теж будуть. Такі вже правила цього відбору, – важко зітхнула я.

– Як думаєш, він буде серед них? Той маг, що залишив тобі ту гидоту на руці? 

– Сподіваюсь, що ні, – промовила, але й сама не вірила цьому. 

Всі королівства вже були попередженні про відбір і відправили на нього своїх претендентів – кращих магів королівства. Хоч я про себе називала їх божевільними смертниками. 

Мій колишній наречений Тайрон з ще двома магами землі вже прибув у Небесне королівство. Я чула, що в дорозі маги Королівства семи океанів. Також знала претендентів від нашого королівства. Одним з них був мій дуже хороший друг. 

Тепер я почувала себе ще жахливіше, розуміючи, що через мене може загинути дорога мені людина. Але якось впливати на відбір претендентів звісно не могла. 

Щодо магів вогню, то поки не було ніяких звісток. Згідно з правилами їх сповістили про відбір і надали доступ на прохід трьох учасників, але поки так і не було відомо кого вони відправили й коли маги будуть в нас. 

Всі претенденти мають бути на церемонії сходження бога та від вогняних можна очікувати будь-якої підстави. Тому батько був сам не свій сьогодні. Нервував більше, ніж попередніми днями. До того ж він ще й досі не знайшов зрадника, який відкрив прохід вогняним у день мого весілля. 

Ми з ним майже не спілкувались. Я уникала зустрічей, а він певно й не шукав їх. Така грандіозна подія буде проходити в нашому королівстві. В Небесному замку буде проживати цілий бог. Такого не було декілька століть, тому звісно королю не було діла до доньки, яка в принципі може й не пережити цього відбору. Чомусь він стовідсотково впевнений, що я закохаюсь і це кохання буде взаємним. Ба більше, моїм обранцем буде маг землі. 

Я так і не змогла пояснити йому, що мої почуття не можуть залежати від його волі. Та я навіть не знаю що таке кохання. Принцеса народжена, щоб служити своєму королівству. Щоб слідувати волі короля. Мені з дитинства говорили це. Я не маю права на почуття. 

А тепер мені треба закохатись по-справжньому, щоб вижити. А якщо я закохаюсь та мій обранець не буде відчувати того ж, що і я? Що тоді? Це все так нервувало мене, але виходу і шляху іншого в мене немає. Тільки той, який обрав для мене батько...

Церемонія проходила на подвір'ї перед замком. Я, вся така невагома та з новою короною на голові, вийшла попідруч з королем і зупинилася на широких сходах. Позаду нас йшла моя мама, яка ці дні навіть не розмовляла зі мною. 

Бо тільки вона починала дивитись на мене, з її очей котились сльози. Вона, на відміну від батька, розуміла, що це можуть бути мої останні дні життя. В її серці не було скільки гніву та бажання помсти. І хоч ми ніколи не були з нею близькі, тепер в її очах я бачила страх.   Віорра теж йшла поруч з мамою. 

Претенденти та їхні супровідники й навіть служники стояли секторами. Три красиво виставлених сектори.

“Ніби війська перед боєм” – подумалось мені. Не вистачає тільки четвертого.

Скоро буде сходження бога, а їх немає. І якщо вони так і не з'являться, невідомо ще як все завершиться і чи не прогнівається бог на нас. Мої ноги тремтіли від розуміння, що в мене може й не бути того відбору. Нас просто зараз вб'ють та й по тому все. 

Батько звісно не показував своєї схвильованості, хоча я й помітила його погляд у той бік, де мали б стояти маги вогню. Але він король і тримати обличчя це його одне з основних завдань. 

Жерці вже почали ритуал закликання божества відбору. Ми всі завмерли в очікуванні, а я ще й мусила слухати відчайдушний шепіт Віарри: 

– Тільки б не Юній, тільки б не Юній, – все повторювала вона, ніби від цього її бубоніння дійсно щось могло змінитись.

Річ утому, що попри величезну безліч різноманітних за силою богів на відбір та його проведення відкликаються тільки четверо.

Це Гретта – богиня свідомості та розуму, Берегиня – богиня материнства та родючості, Руд – бог сміливості та покровитель воїнів і Юній – бог хитрості та всього потаємного. 

Останні відбори були проведені саме Юнієм. І він нікого не залишив. Всіх забрав з собою. Батько був впевнений, що цього разу точно буде хтось інший, адже не може він скільки разів підряд сходити. Та я якраз не була у цьому так впевнена. Скоріше навпаки – чомусь мені здається, що по мою душу прийде саме він.