Глава 3

– Проходьте, пані повітряна. Тут вам буде зручно. Скоро прийде ваша особиста служниця і принесе вам одяг, щоб переодягнутись, – буденно так пояснював Рут. Ніби мене не викрали нахабно з власного весілля і я не стою перед ним у церемоніальному весільному вбранні, вся потріпана і без корони, яка так і залишилася валятись у тій кам'яній кімнаті. Ніби я просто запрошена гостя. 

– Називайте мене на ім'я. Нессарія мене звати, – тихо промовила я не дивлячись на нього. Було б дурістю зриватись на ньому. Рут просто виконує свою роботу, не більше. 

– Пані Нессарія. У Вас є до мене якісь питання чи я можу йти? – ввічливо поцікавився Рут. 

– Ви закриєте мене на замок? – єдине що запитала в нього.

– Ні. В цьому немає потреби. Але раджу вам не ходити без супроводу. Бо наш замок має свої особливості й загадки. Ви можете постраждати, випадково звісно, – хитро так посміхнувся служник і покинув кімнату. 

А я не вигадала нічого кращого, ніж впаси на ліжко. Вогняна магія Кайяна добряче мене виснажила. І це ж я навіть не намагалася йому протистояти. Вогняний вихор, який переніс нас сюди, не спалив мене тільки тому, що моя магія протистояла і захищала свою господиню. Дякуючи своєму високому рівню я не маю тепер опіків, навіть сукня не постраждала. І це було єдиною доброю новиною. 

Що тепер робити я не знала. Зв'язку з рідними в мене немає. Що вони будуть робити я теж не знаю. До чого приведе моє викрадення страшно навіть уявляти. Ми й так були на порозі нової війни, а тепер… 

Вогняні перейшли межу. Але можливо треба спробувати вговорити їхнього короля. Мені здалося, що він не дуже зрадів такому вчинку свого божевільного брата. Можливо ще не пізно все виправити. Якщо він поверне мене не ушкодженою, то приводу для початку війни не буде. 

У двері постукали і я дозволила увійти,  думаючи що це прийшла служниця, про яку  до цього говорив Рут. Тому навіть і не пробувала підвестись.

– Бачу, ти вже розмістилась з комфортом. Як тобі наше ліжечко? М'якеньке,  хмаринко? 

Його голос та єхидну інтонацію ні з ким тепер не сплутаю. Не дивлячись у бік дверей, я вже розуміла що там стояв Кайян. Що ще йому від мене треба? 

– Завдяки дії твоєї магії я відчуваю слабкість, – просто пояснила йому, навіть і не намагаючись хоча б сісти. Надто багато честі для нього. 

– Моя ж ти бідненька. Ніжна хмариночка. Нічого. Швидко відновишся. В тебе вищий рівень магії, – засюсюкав він, сідаючи прямісінько на ліжко біля мене. Довелося таки піднятися, бо знаходитись так близько до нього в мене не було ніякого бажання. 

– Я це й без тебе знаю. Нащо ти прийшов сюди? Викрав мене для брата? От і говорити я буду тільки з ним, – промовила я зі злістю, відсуваючись та сідаючи з іншого краю ліжка.

– Прийшов, щоб розвіяти твої марні надії на порятунок, – теж з озлобленням прошипів він до мене. 

Дива й годі. Я не знаю його, він не знає мене, але дивиться на мене так, ніби я найлютіший його ворог. 

– Що я особисто такого тобі зробила, що ти вирішив зруйнувати моє життя? – прямо запитала його.

– Надто багато ти на себе береш, повітряна принцесо, – останні слова він не сказав, виплюнув мені в обличчя. – Ти пішак у цій грі. 

– Твоя гра знищить твоє королівство! Ти цього прагнеш, провокуючи війну? – закричала я, від злості різко підіймаючись на ноги. І звісно в мене запаморочилось у голові. І звісно я похитнулась, схопившись за високе бильце ліжка. 

– Сядь, нещастя войовниче, – спокійно промовив цей покидьок. 

Я ніколи й нікого так не хотіла вбити, як зараз його. Дратував. Нестерпно дратував кожну клітинку мого тіла. 

– Не буде ніякої війни. Ти погано знаєш Закони чотирьох королівств. Якщо ти станеш дружиною вогняного мага, Небесне королівство не матиме права нападати й долучати для нападу союзників. А от якби я не викрав тебе, на нас неминуче чекала б війна. 

– І хто б її по твоєму розпочав? – запитала, схрестивши руки на грудях.

– Твій дорогоцінний батько, руками Земельного королівства, – відповів він мені, криво посміхаючись.

– Це маячня якась. Батьку не потрібна війна. Він чекає нападу від вас, – впевнено промовила я.

– Моя ти наївна хмаринка. І звісно для цього він сторгувався на тебе з Земельним королівством, – продовжував "бризкати ядом" він і по трохи наближався до мене, а я, помітивши його маневр, почала відступати до дверей, бо ще одне зіткнення з його магією я точно не переживу, а опіки лікувати не дуже хочеться.

– Моє весілля це не торги, а об'єднання двох королівств заради захисту…

– Захисту? – зі злістю перебив він мене, – від кого ви зібрались захищатись, скажи мені, будь ласка? Небесне і Земельне королівства найбільші як за площею, так і за населенням. 

– Але не сильніші магічно. Ваша магія руйнівна! І все, до чого ви прагнете, це вбивати невинних! 

– Браво, – він повільно три рази поплескав у долоні. – Молодець. Слухняна дівчинка. Добре вивчила історію. Шкода тільки, що ваша історія це суцільна брехня. 

– Не треба знати історію, щоб бачити ваше вогняне нутро, – я ходила по лезу ножа, але змовчати чомусь не виходило.