Глава 2

– Дихай крихітко, дихай. Ти вижила під час перенесення і навіть не обпеклася об мою магію. Я здивований, скажу тобі відверто. Думав без цілителів не обійдемося, – зверхньо говорив наді мною мій викрадач, поки я в прямому сенсі слова валялася на кам'яній підлозі й намагалася знову навчитись дихати.

Моя корона впала раніше мене, але і я довго не встояла. Як тільки він відпустив мене, я впала, радіючи прохолоді, що йшла від гладкого каменю. 

– Кайян!!! – почула я  чоловічий голос, що як грім лунав звідусіль.

– А це мій братик, – прошепотів маг, присівши наді мною, – він, здається, розсердився. Ну нічого.Зараз побачить свою красуню наречену і точно подобріє. Давай принцеско, підводься на ноги. Не годиться зустрічати свого нареченого лежачи.

Він вхопив мене за виворіт сукні й різко потягнув до гори. У голові паморочилося, у вухах ще й досі шумів бій магів, а в носі відчувався запах попелу. Я продовжувала стояти тільки завдяки тому, що він тримав мене за сукню. 

Господи. Який сором. Я ж сильний повітряний маг. Мала б зараз битись. Відстоювати свою честь та гідність, а натомість звисаю на ньому як лялька-маріонетка і не можу хоча б як слід прийти до тями, щоб щось сказати. 

Ми стояли в темній кімнаті з сірого каменя і маленькими вікнами-бійницями. Вона мала округлу форму та безліч зачинених залізних дверей. Від їхньої кількості в мене продовжувало паморочитись в голові. 

Через одні такі двері до нас зайшов високий чоловік у чорному каптані, з золотим оздобленням та золотою короною у вигляді язиків полум'я на чорному волоссі. 

Він був максимально розлюченим. Від нього іскри летіли у буквальному сенсі слова. Я не дивилася на свого викрадача, бо не могла відвести погляду від правителя Королівства п'яти вулканів. А от він якраз знищував очима того, хто продовжував мене утримувати за сукню.

– Кайян!!! Що ти наробив?!!! Я ж просив тебе обійтись без самодіяльності!! Вони підуть на нас війною!!! – кричав не своїм голосом вогняний король на свого, певно що, брата. 

– Морран, я тебе благаю. Хто там піде? Нас було четверо, проти сотні охоронців, з найвищим рівнем сили. І, як бачиш, повітряна красуня в мене. А хлопці теж вже покинули Небесне королівство. Все пройшло так, як я й запланував. 

– Нащо Кай, нащо ти це зробив? Можеш мені пояснити? І відпусти ти нарешті дівчину. Вона бліда і не пручається навіть, – вже трохи спокійніше звернувся король до цього покидька Кайяна. 

Я тим часом робила неймовірні зусилля, щоб відновитись і хоча б стояти самостійно.

– Якщо відпущу, то вона знову впаде. Валялася вже тільки що на наших каміннях, – хмикнуло це чудовисько, що посміло мене викрасти. – А зробив я це, дорогий мій брате, щоб якраз не допустити тієї війни, про яку ти кажеш. Чи ти думаєш вони просто так вирішили королівства кровно об'єднати? Я говорив тобі що треба діяти, але ти ж не можеш переступити через своє благородство. А я от, як бачиш, зміг.

– Ти…ти пожалкуєш що на… світ народився, – ледве спромоглася прохрипіти я.

– Ожила? Стояти сама можеш? Зараз відпущу, а ти не зганьбися перед королем хоча б, – єхидно відповів мені Кайян і відпустив та став біля свого брата.

Я встояла та нарешті могла зблизька роздивитись мага, що викрав мене з власного замку, з власного весілля. 

Вони з братом були дуже схожі. Тільки очі… очі зовсім різні. 

Морран Пекельний – нинішній правитель Королівства п'яти вулканів. Я багато чула та читала новини про його жорстокість. Також бачила картини з гордовитим профілем його величності короля, але в житті він не був таким, як на тих картинах. 

Так, на голові в нього була корона, злість клекотала в його горлі, але погляд… Погляд на мене був хіба що допитливим та трохи жалісливим. Його обличчя, окрім помітної роздратованості на брата, не відображало ані зверхності, ані надмірної пихи та жорстокості. 

На відміну від його брата. Він криво посміхався, уважно слідкуючи за кожним моїм рухом та в його очах я читала відверту ненависть і відразу. Йому огидно було навіть дивитись у мою сторону. Єдиний висновок, на який я зараз була здатна – певно ті портрети й розповіді були не про короля Моррана, а скоріше про його жахливого меншого брата, який за маскою красивого і надто ідеального обличчя ховав справжнього пекельного монстра.

– Ну що брате, як тобі ця тендітна хмаринка? Думав там щось гірше буде, але з такою красунею можна якось буде змиритись та не враховувати її повітряне походження у ліжку, – бридко обмацуючи мене поглядом, промовив Кайян. 

– Зупинись, Кай, ти переходиш усі границі, – тихо відповів йому король, теж вивчаючи мене. 

Але його погляд був більше задумливий. Певно думав, як тепер бути з тим, що накоїв його божевільний родич. 

А я не думала. Просто, коли нарешті відчула свої хоч трохи  відновлені сили, запустила наймогутніший мій повітряний вихор у напрямку нахабного Кайяна. 

Я вже розуміла, що сама вибратись з відси не зможу і треба буде чекати поки мій батько або наречений визволять мене з полону, але не втрималась від бажання стерти з його обличчя самовдоволений вираз і криву посмішку. Він звісно не впав. Втримався, але його добряче так смикнуло до дальньої стіни. 

– Ахахаха, – розсміявся Кайян, швидко повертаючись назад, – ти вирішила кігтики свої продемонструвати?