Розділ 26 Голос Первоздання

Ніч здригалася від сили.

Вітер кружляв між драконами. Полум’я Ігнара освітлювало скелі червоним світлом. Сіріон стояв нерухомо, але навколо нього вже збиралися хмари.

Аелі відчувала кожен удар власного серця.

Кулон у її долоні палав.

Каел повільно озирнувся.

Вперше в його очах промайнуло щось схоже на тривогу.

— Неможливо… — прошепотів він.

— Вони не мали об’єднатися.

Сіріон підняв голову.

Його голос прокотився долиною, мов буря:

 — Вона покликала нас.

Ігнар ударив хвостом по землі.

Полум’я вирвалося вгору.

— Первоздання прокидається.

Ноктіар у небі здригнувся.

Темрява на його крилах ворухнулася, наче жива.

Каел різко стиснув руку.

Темні нитки натягнулися сильніше.

Ноктіар заревів від болю.

Аелі відчула це.

Наче той біль пройшов крізь неї.

— Зупинись! — вигукнула вона.

Каел повернув голову.

— Ти ще не зрозуміла?

Його голос став холоднішим.

— Світ завжди належав силі.

— Слабкі лише ховаються за словами про рівновагу.

Аелі похитала головою.

— Ні.

Вона зробила крок вперед.

Кулон засвітився так яскраво, що темрява навколо почала відступати.

— Сила без серця знищує все.

Ноктіар різко завмер.

Його фіолетові очі дивилися лише на неї.

І тоді…

Аелі почула ще один голос.

Не Ноктіара.

Не драконів.

Щось старіше.

Глибше.

— Дитя світла і тіні…

Повітря здригнулося.

Усі дракони одночасно підняли голови.

Навіть Каел відступив на крок.

Голос лунав звідусіль.

Із землі.

Із неба.

Із самого світу.

 — Час настав.

Світло вирвалося з кулона Аелі.

Потужне.

Сліпуче.

Воно піднялося високо в небо й розірвало хмари.

Над долиною з’явився символ.

Древній знак драконів.

Сіріон схилив голову.

Ігнар притих.

Навіть Ноктіар перестав боротися.

Аелі відчула, як щось пробуджується всередині неї.

Спогади.

Чужі.

Древні.

Вона побачила небо, повне драконів.

Величезні міста.

Вогонь.

Війну.

І чотирьох драконів, які стояли навколо сяючого ядра світла.

Первоздання.

Раптом видіння обірвалося.

Аелі впала на коліна.

Дихати стало важко.

Каел дивився на неї широко відкритими очима.

— Ні…

Його голос здригнувся.

— Ти не повинна була пробудитися зараз.

Сіріон повільно підійшов до Аелі.

 — Вона згадує.

Ігнар тихо гаркнув:

 — Отже, легенда була правдою.

Аелі підняла очі.

— Я… бачила їх…

Ноктіар повільно опустився на землю.

Темрява навколо нього слабшала.

Він дивився на неї так, ніби знав її дуже давно.

 — Ти носиш у собі частину Первоздання.

Тиша впала на долину.

Аелі завмерла.

— Що?..

Каел раптом закричав:

— Замовкни!

Темрява вибухнула навколо нього.

Земля тріснула.

Чорна енергія рвонула до неба.

Його очі стали повністю фіолетовими.

— Якщо я не можу отримати цю силу…

Його голос більше не звучав людським.

— Тоді я знищу все!

І в ту ж мить небо над долиною розкололося блискавкою.

Починалася справжня буря. 

Блискавка розірвала небо.

Світ навколо потонув у гуркоті грому. Вітер став диким. Каміння сипалося зі скель.

Аелі ледве втрималась на ногах.

Темрява, що вирвалася з Каела, піднімалась угору, мов чорний шторм. Вона поглинала світло.

Ноктіар різко підняв голову.

Його крила напружилися.

 — Він відкриває розлом…

Сіріон ступив уперед.

Навколо нього здійнявся потужний вітер.

— Каел збожеволів.

Ігнар гаркнув:

 — Якщо розлом відкриється повністю — світ загине.

Аелі дивилася на Каела.

Але тепер перед нею стояв не просто мисливець.

Темрява змінювала його.

Чорні тріщини повзли по шкірі. Очі палали фіолетовим вогнем.

Він більше не виглядав людиною.

— Ви не розумієте! — закричав Каел.

Його голос лунав крізь бурю.

— Первоздання створило драконів… і прирекло людей жити в їхній тіні!

Земля здригнулася ще сильніше.

У небі почала відкриватися тріщина.