Розділ 20 Вогонь, що пробудився

Небо спалахнуло.

Червоне світло розрізало ранковий туман над лісом. Повітря стало гарячішим. Листя на деревах почало тихо потріскувати.

Аелі підняла голову.

Десь далеко над горами здійнявся стовп полум’я.

Потім пролунав рев.

Гучний.

Дикий.

Такий, що змусив землю здригнутися.

Варіон тихо сказав:

— Це він.

Еларіон теж відчув це.

Ліс раптом заворушився. Тварини почали тікати. Птахи здійнялися в небо.

Каел повільно повернувся в той бік.

На його губах з’явилася усмішка.

— Отже… він прокинувся.

Аелі глянула на нього.

— Ти знав?

Каел лише трохи схилив голову.

— Я шукав вас усіх.

Його пальці сильніше стиснули темний кристал.

— Один дракон — це сила.

— Два — це початок.

— Але всі чотири…

Його голос став тихішим.

— Це влада над світом.

Раптом вітер різко змінив напрямок.

Гарячий потік повітря пронісся над лісом.

Аелі відчула запах диму.

Варіон підняв голову.

— Він уже близько.

І в ту ж мить небо над ними розірвалося полум’ям.

Величезна тінь пролетіла над деревами.

Потім вона різко спустилася на галявину.

Земля здригнулася від удару.

Перед ними стояв вогняний дракон.

Його луска була кольору розпеченого металу — рожево-червона, мов живий вогонь. Із ніздрів виходив дим. Очі горіли золотим світлом.

Аелі відчула, як серце забилося швидше.

— Він… неймовірний…

Варіон тихо сказав:

— Це Ігнаріс.

Дракон повільно розправив крила.

Полум’я пройшлося по їх краях.

Його голос загримів просто в думках усіх присутніх:

— Хто посмів розбудити мене?

Еларіон відповів спокійно:

— Світ змінився.

— Ми знову потрібні.

Ігнаріс перевів погляд на Аелі.

Його очі звузилися.

— Людина?

Полум’я навколо нього стало сильнішим.

— Через людину я прокинувся?

Аелі зробила крок вперед.

Хоча страх стискав груди.

— Я не хотіла порушувати твій сон…

— Але світ у небезпеці.

Ігнаріс тихо гаркнув.

— Світ завжди в небезпеці.

Його погляд раптом змінився.

Він побачив Каела.

І кристал у його руці.

Полум’я навколо дракона різко піднялося.

— Темрява.

Каел спокійно посміхнувся.

— Я радий бачити тебе, великий Ігнарісе.

Він підняв кристал.

Фіолетове світло спалахнуло.

Повітря стало важким.

Ігнаріс раптом завмер.

Його очі на секунду потемніли.

Варіон різко гаркнув:

— Ні!

Еларіон теж відчув небезпеку.

— Він намагається підкорити його!

Каел тихо прошепотів:

— Сила темряви…

— підкоряє навіть драконів.

Кристал спалахнув ще сильніше.

Фіолетові нитки темряви потягнулися до Ігнаріса.

Аелі відчула, як у грудях знову піднімається тепло.

Щось всередині неї не дозволяло цьому статися.

Вона зробила ще один крок.

Світло з її рук стало яскравішим.

Блакитна енергія піднялася навколо неї.

Варіон прошепотів:

— Аелі…

Еларіон тихо сказав:

— Ось твоя сила.

І саме в цю мить Аелі підняла руки.

І світло небесних драконів спалахнуло над лісом.