Глава 1

Сонячний літній день, просто неймовірна погода для того щоб прийшло натхнення і я щось придумала, для статті. Я навіть вибрала красиве місце у парку. Але ж ні, жодна  хороша ідея не приходила мені в голову, і щоб трохи відволіктися, від того наскільки я бездарна людина, я подзвонила до подруги, щоб пожалітися, і ми вже розмовляємо півгодини. 

- Та блін, чого нічого не виходить. Жодна ідея не приходить, як я маю написати цілу статтю, якщо не можу навіть початок до неї написати. А від мене очікують, неймовірно написану, та й ще за мінімальний термін. Це прямо катастрофа для мене , - жалілася я подрузі по відео дзвінку. 

- Ну те що вони хочуть в мінімальний термін, це точно катастрофа. Але я вірю що ти впораєшся з цією проблемою, як і з усіма які з'являються у тебе на дорозі. А якщо ні, то я буду вимагати щоб мені повернули мою подругу, яка пройде через вогонь і воду але доб'ється свого, будь-яким способом.- сказала Наталя. 

- А що там твій одногрупник красень? - в перший же день, вона зателефонувала мені і сказала, що знайшла майбутнього чоловіка, і батька своїх дітей, я тоді з неї дуже сміялася. Бо вона сама на себе була не схожа, Наталя завжди була більш тихенькою дівчиною. І я думала що вона навіть не заговорить з ним, але вона здивувала мене. І уже на наступний тиждень вони ходили гуляти в одній компанії. - Так що ви вже трималися за ручки? - запитала я стримуючи сміх. 

- Ахаха, як смішно. А ти що там знайшла принца на білому коні, як у книгах які читаєш? 

- Ти ж прекрасно знаєш, що я не про принців на білому коні читаю, а про бандитів на крутих машинах. - сказала я і ми разом засміялися. 

- Та,ну ми такими темпами залишимось одинокими дівами назавжди. 

- Ладно, буду пробувати далі писати, бо в мене лиш три дні, а я навіть не почала. Цьомаю. 

- Гаразд, і я тебе. Удачі. 

Поклавши телефон, я відчула що за мною хтось спостерігає, обернувшись я була уже впевнена що хлопець який стоїть неподалік і фотографує мене, і є тією людиною яку я відчула. Спочатку він стояв як вкопаний, але з часом все-таки підійшов до мене. 

-Привіт - все що він зміг сказати. 

- Привіт - сказавши це, я розглядала свого співрозмовника, зелені очі, спортивне тіло, трохи вищий за мене. - Навіщо мене фотографували? 

-Еееем. Просто був гарний момент, щоб сфотографувати тебе. 

-Ми перейшли на ти? - мене мало це цікавило, але мені просто було цікаво спостерігати, за його реакцією. 

-Вибачте. Я подумав що ми приблизно одного віку, то не зручно звертатися на ви. 

-В принципі так, але ми все-таки не знайомі.- відповіла, стримуючи сміх. 

-Тоді давайте знайомитися. Я Ігор, мені 18 років. Як вас звати? 

-Ну гаразд. Мене звати Єва, і мені 19.

-Ну що тепер можна на ти? 

-Гаразд тепер можна. - сказала я з усмішкою. 

-Я тут ходив, фотографував все красиве, і підслухав випадково вашу розмову з подругою. 

-Цікаво. І зараз ти запропонуєш свою допомогу дівчині яка попала у біду. - Якщо так, то це буде самий банальний підкат. 

- Та я не хочу до тебе підкатити, і навіть якби хотів, то не таким способом бо в мене фігово розвинена фантазія на придумування статтів. Яка б тема не була. 

-Допустимо, то до чого ця розмова? 

-В мене є брат. 

-Та ну.- сказала саркастично я, перебивши  його. 

-Так, і вот він може допомогти. Мій брат пише статті, за невелику плату. На будь яку тему. 

-А чому він ніде не працює, а пише статті? 

-Бо на його думку, працювати на когось, це саме гірше в житті.- сказав Ігор, такою інтонацією, що я зрозуміла, він погоджується з цією думкою брата. 

-І за скільки? 

-Ну це потрібно буде вам зустрітися,і обговорити всі деталі. 

- Ага, і як я маю з ним зв'язатися? 

- Я номер його не дам, йому це не подобається. Але ми можемо піти зараз до нас додому, я вас познайомлю. 

Я була здивована такій пропозиції, я звісно люблю екстрим, але інстинкт самозбереження у мене теж є. 

- Ти сам зрозумів, що ти сказав? Я не піду до незнайомої людини додому. 

- Ой, ну так, логічно вибач. Ти можеш мені дати номер. І ми домовимось на завтра, коли обоє зможете  зустрітися.

Ну це більш, адекватний варіант. 

Потім ми ще з годину говорили, домовилися зписатися в телеграммі ввечері, і розійшлись по домах. 

  Прийшовши додому, я замовила суші, на диво їх привезли дуже швидко, швиденько прийняла душ,і сіла за перегляд серіалу "Наследия". Раптом на телефон прийшло повідомлення, воно було повідомлення від Ігора. 

-"Я поговорив з братом , він каже що вільний у 5 годині вечора. Тобі як буде зручно?" 

-"Так, а де ми зустрінемося?" 

-"У тому самому парку, біля фонтану." 

-"Гаразд, тоді до зустрічі" 

-"До зустрічі"