Небажаний. Туманна рись
Коли закінчуються нещастя
Двійко некромантів адептів здивовано вирячились на бенефара. Побачивши сина Сатурн ледь не виронив ліхтар. Хлопець не на жарт злякався. Підібгав ноги і уткнувся носом в коліна.
--- Чому він тут? --- рикнув на скелета бенефар.
--- Я передам Акролі, що Ви не вдоволені його рішенням --- пробурмотів той і хоробро дав драла.
--- Приведи тих двох теж!
Акролі який майже сам став бенефаром і усякою ціною рвався до цього звання не раз підкладка свиню Сатурну, і в цей раз він наказав віднести непритомного сина некроманта в в'язницю, а його супутників виперти за межі цитаделі. Зараз перелякані Маруф і Шель стояли під ворітьми, думаючи, що сталось з Стефом.
Сатурн сів поряд з Стрфлєл'ялем і пригорнула його до себе.
Адепти про всяк випадок послідували прикладу скелета.
--- Що ж ти увесь час встрягаєш в якусь халепу?
--- ...
--- Шкода, що я не знайшов тебе раніше, Саллі.
Так Стрфлєл'яля називав тільки він.
Забитий і змучений Стеф притулився до батька. Зрадницька волога підступила до очей.
--- Де вони? --- видушив він.
--- З ними усе добре. Їх впустять, вони зможуть тут переночувати, а далі свою дорогу зможуть обирати самі --- він трохи подумав і додав --- Я так радий тебе бачити...
#987 в Фентезі
#154 в Бойове фентезі
#345 в Молодіжна проза
#58 в Підліткова проза
Відредаговано: 09.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
