Небажаний. Туманна рись
Тривога
Отямився я лежачи на грубому ліжку посеред порожньої кімнати. Попід самою стелею було маленьке загратоване віконце. Зараз на дворі була ніч, тож я нічого не бачив. На рись перетворитись повністю я не зміг, магія блокувалась браслетом в мене на руці. Але часткове перетворення допомогло побачити ледь розрізнимий на фоні стіни силует.
--- Що це за місце? І де Маруф з Шелем?
--- Алхіміка відправили додому. А руду порозпитувати і теж відпустили --- відповів рипучий голос.
--- Але як вони знайдуть дорогу?!!
--- Село видно з оцього загратованого віконця.
--- Що?!!
--- Що чув, не кричи тут, дрібнота.
Я підібгав ноги. Що відбувається? Де я узагалі? Що з Маруф? А з Шелем? Вони знайшли одне одного? Чи так і блукають поодинці? Якщо блукають, то Маруф зможе дати собі раду. А як бути Шелю? Уф! Занадто багато питань, і занадто грубий співрозмовник!
Почулось клацання підборів по сходах. Привідчинились двері і проблиски від ліхтаря освітили скелета з мечем в руках вдягненого у простий подертий обладунок. Отже, десь поряд мають бути некроманти. Скелети, як правило залишались при гільдіях. Двері відчинилися повністю і в кімнату зайшов високий некромант.
Таке відчуття, наче я дивлюсь у дзеркало часу на себе через... Років тридцять.
--- Тобі пощастило, що потрібні люди опинились в потрібному місці в потрібний час, Саллі.
#987 в Фентезі
#154 в Бойове фентезі
#345 в Молодіжна проза
#58 в Підліткова проза
Відредаговано: 09.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
