Похід до Сайри

Пробудження було приємним. Для мене 😆. Встаючи я розбудив Маруф. Зовсім випадково!:) А от Шеля ми розтряхували удвох. Він примудрився заснути сидячи! І як результат у нього усе затекло. І от ми швидко йдемо до призначеного місця зустрічі. Нещасний алхімік шкутильгав усю дорогу.

Цей відрізок шляху мав видатися легшим. По-перше, ми не мусимо гнати як невіжені. По-друге, ми спускатимемось з гори. І по-третє, ми будемо іти по битому шляху. Загалом настрій був непоганим. Ми неспішно ішли по дорозі роздивляючись навкруги. Через якийсь час між нами почалась розмова.

--- Хтось знає щось про Сайру? --- Маруф хотіла знати, куди ми прямуємо.

--- Це велииике портове місто --- почав Шель --- тут можна знайти багато чого пов'язаного з морем. Корабельні верфи, на вулицях продають мушлі, перлини, рибу і молюсків. По усьому місту протягнуласт система каналів, її регулярно очищують. Також в Сайрі є каналізація і система водопостачання. Тут немає дуже великих будівель. Місто розтягнуте уздовж пляжу. Але мушу визнати повітря там не найчистіше. Багато барів, де засідають моряки. Іноді можна побачити навіть піратів.

--- Ще там багато безпритульних тварин бродять вулицями. Особливо коти, вони узагалі повсюди --- коли я говорив, Шель нахилився до мене, щоб не пропустити нічого.

--- Ти колись пробував співати, Стеф?

Питання Шеля мене здивувало

--- Ніколи. Але мій батько мав гарний голос. І мати теж, мабуть.

--- То спробуєш? Ми всі разом.

--- Ні.

 --- Та давай! Ну, як хочеш.

Він з Маруф дружньо затягли нав'язливу дитячу пісеньку:

--- Як воно собі бувааає!

    Навіть палиця стріляаає!

    Ну а хто у це не вііірить!

    Хай на собі перевііірить!

    Як воно собі бувааає!

    Кажуть птиці лиш літааають!

    А один то й не йняв віііри!

    І сказав: летить і мрііія!

    Як воно собі бувааає!

    Мрії в небо нас здіймаюууть!

Шель махнув рукою, запрошуючи мене приєднатись. Я зітхнув і заспівав разом з ними.

--- А той хто у це не вііірить!

    Той і мріяти не вміііє!

    Як воно собі бувааає!

    Той хто мріє той радіііє!

    А хто ні то хай сидииить!

Я раптом усвідомив, що останній рядок співав вже сам. Отак?! Ну чому?!

--- Ну що? Страшно було?

--- Чому ви замовкли? --- я не розумів, навіщо вони це зробили.

--- Тебе послухати! --- на відповідь Маруф у мене не знайшлося що сказати.

Шель підтис губи і задумався.

--- Доволі непогано. Серйозно.

Я сховав руки в кишені.

--- Розкажи щось про себе --- звернувся я до Шеля переводячи тему.

--- А що про мене говорити --- засміявся той --- крім мене в сім'ї ще три дитини. Я не найстарший, але Сілія, перша дитина, хвора. Я намагаюсь якось підзаробити. Магія в мені ще не прокинулась повністю, але вже потроху виявляє себе. Поки що вона приносить тільки шкоду. Коли я зосереджено щось роблю усі речі починають соватись туди-сюди --- він поводив руками зі сторони в сторону а тоді схопився за голову --- а потім прибирай той безлад! А як ще флакони з зіллям порозбиваються! Тому я їх замотую в клапті тканини. Я не дуже керую своєю магією, та іноді виходить перегорнути сторінку, чи відчинити двері.

--- Я чув, що люди з такою магією можуть рухати тільки ті речі, які можуть підняти фізично.

--- Якби ж то! Одного разу під час одного такого хаосотворіння шафа перекрила двері. Мені довелось вилазити через вікно! На горищі двоповерхового будинку! Ледь не зірвався. Потім ми з батьком ледве поставили шафу на місце.

--- Нічого собі! --- я сплеснув в долоні.

--- Угу --- Шель зітхнув --- Але це зовсім не круто!

--- Чому ж? --- здивувалася Маруф --- коли ти почнеш контролювати магію це буде навіть дуже круто! Як же мені щастить! Один друг перетворюється на рись, другий фізичний ментал!

--- Він те некромант --- ледь чутно і з помітним полегшенням видихнув Непаль. Почув його тільки Шель.

--- А ти мав бути некромантом? --- тихо спитав мене алхімік.

--- Мій батько некромант --- нехотя признався я.

--- Не всі вони погані. Я впевнений.

Я слабо усміхнувся.

--- О! О! Ти ж син Лілан? І і Сатурна! --- Шель почав підстрибувати на місці --- Так! Якщо ти племінник Непаля! Ти просто викапана копія батька --- оце він вірно підмітив. Стоп! Стоп! Стоп! А звідки він знає?!

--- Звідки ти...

--- Я живу у селі поряд з цитаделлю. Сатурн приходив лікувати Сілію.

Маруф слухала нас широко відкривши очі. Розмова зайшла у неочікуване русло.

Ми розповідали про кумедні випадки в нашому житті, про свої плани і сподівання. У таких розміреним розмовах і минув день. Тоді другий, і вже добігав кінця третій. Ми часто зупинялись на привал, і похід був не дуже складний.