Ну дууууже холодна ніч

Я ввірвався в трактир. Тут було тепло і затишно, а на дворі будувала хуртовина.

Придбати хоч щось мені не вистачило б грошей. Платню коштовностями і давніми монетами в мене не приймуть. Тож я вирішив обійти систему і влігся на лавці. Сама лавка була грубуватою, але я і не вимагаю зручної ночівлі. Усе-одно краще ніж на дворі. Я підібгавв ноги, наскільки це було можливо лежачи на вузькій лавці, підклав руки під голову і заплющив очі. Я спеціально обрав найобшарпаніший столик і найнерівнішу лавку, щоб ніхто не вирів прогнати мене звідси. Узагалі ж у цьому трактирі були доволі м'які меблі, а не дерев'яні необтесані лавки. Така радість тут була одна. Але мені усе одно не дали поспати.

--- Ану пішов звідси! Ти ба! Розлігся на три місця! Не соромно?

Зпросоня я заперечливо замотав головою. От і нащо я це зробив? Настирлива офіціантка вчепилась мені в волосся пальцями з довжеленними пофарбованими кігтями і не зважаючи на мої крики і благання виволокла за двері.

--- ...нема в мене грошей на готель! --- наприкінці своєї сумної і жалібної пісні пискнув я.

Але перед моїм носом закрились двері. Я розгублено дивився услід втраченому теплу. І за що я отримав? Якби хтось хотів туди сісти, я б пішов. Приобійнявши ноги я пів години просидів на порозі, а тоді, набравшись сміливості знову зайшов до середини. Схоже, останні мої дії були зайві. Мене зустріли неприязні погляди. У цей раз, я прийшов до камину і вмостився у одному з м'яких крісел. Хай гонять, я усе одно повернусь! Я обгорнувся навколо сумки з пожитками, скрутився калачиком і нарешті заснув.

Мене розбудило, що хтось копався в моїх речах. Я вчепився в руку крадія. Та сама кігтиста рука офіціантки стискала мішечок з винагородою від Непаля.

--- А Вам не соромно? Я ліг там, де нікому не заважав, а Ви мене вигнали і тепер обікрасти хотіли.

--- Ти казав у тебе немає грошей!

--- А ці монети не в ходу. Я не можу ними заплатити.

--- Але це ж усе-одно гроші!

Вона намагалася вивільнити руку, але я лише сильніше стискав їй кисть.

--- Що тут відбувається? --- пролунав в неї з спиною голос.

--- Це щуреня намагалось обікрасти мене! --- миттю викрутилась жінка. Від шоку я випустив її.

Кремезний чоловік придивився до мішечка і похитав головою.

--- З усією повагою, брехнею в світ підеш, та назад не вернешся. Поверніть йому його законну винагороду.

--- Але...

Чоловік спохмурнів.

--- Я особисто давав йому це, як платню за хорошу роботу. Якщо правда на Вашому боці і ця річ справді ваша то ми можемо це перевірити, у мене є потрібний артефакт.

Вона кинула мені мішечок і швидко пішла. Непаль, я і не впізнав його без обладунку, похитав головою і підійшов до мене.

--- Краще знімай номер.

--- У мене немає грошей щоб зняти --- у мене злипались очі.

--- Звиняй, я з собою теж нічого не маю, усе в банку.

--- Мені не звикати... --- я позіхнув у згин ліктя.

--- Ну добре.

Він винувато глянув на мене, хотів щось додати, але промовчав і піднявся на верхній поверх попутньо щось сказавши трактирщику. Власник будівлі люто зиркнув на офіціантку і вона поспішила піти до когось з замовленням. Що він сказав? Мені аж цікаво!

Я позіхнув. Але це все потім, завтра...

Я згорнувся клубком, у цей раз надійніше закрив сумку. Цікаво, що там з водянчиками? Чи пережили вони холод? Я сунув руку до кладки. Дракончики ворушились тож усе добре. Нарешті можна спати.....

У тривогах і сподіваннях я заснув неспокійним сном скрутившись у кріслі біля вогню...