18

Інгвар повернувся через три дні.

Армія входила до табору під суворий, глухий стукіт барабанів, і вже за самим лише звуком усі зрозуміли: Володар не просто не в дусі - він у люті.

Дракон навіть не став опускатися на землю осторонь.

Він каменем упав просто посеред центральної площі табору, здійнявши хмару пилу й змусивши вартових перелякано втягнути голови в плечі.

Ще в повітрі його наздогнав гонець на крилатому ящері й передав сувій.

Інгвар розгорнув його, пробіг очима рядки - і луска на його шиї миттєво стала дибки, відливаючи багряним.

Ті самі нічні ельфи, яких він три дні тому - під підлим впливом фейського спокою! - відпустив з миром, сприйняли його милість за слабкість.

Горді гостровухі створіння уявили, що великий завойовник утратив свій запал, повернулися до своїх хащів і тут же підняли заколот, перерізавши один із головних тилових трактів.

Тепер у лісах розгоралася справжня партизанська війна.

- Слабкість! Вони сприйняли мою тверезість за слабкість! - гарчав Інгвар, крокуючи до свого шатра так, що земля під його чоботами жалібно стогнала. - Через цю дрібну... через це непорозуміння з крилами я тепер мушу розвертати армію й особисто випалювати ті папороті!

Генерали боягузливо дріботіли слідом, не наважуючись вставити й слова.

Усім було зрозуміло: Володар проведе в таборі від сили кілька годин - лише щоб перегрупувати авангард, а потім знову вирушить у похід.

Цього разу - довгий, важкий і кривавий.

Щоб раз і назавжди відучити лісових мешканців від ілюзій.

А в натовпі тих, хто зустрічав військо, вже переглядалися ельфійка й відьма.

Їхні очі хижо блищали.

Ситуація складалася навіть краще, ніж вони планували.

Дракон злий. Дракон поспішає. У нього немає часу розбиратися в дрібницях.

А отже, коли вони зараз здіймуть галас через зникнення священного амулета, він просто розчавить злодійку на місці, навіть не вислухавши.

Вони рушили слідом за Інгваром до шатра, готові розіграти свою підступну карту.

Інгвар метався шатром, нависаючи над величезним столом, на якому була розкладена стара, затерта на згинах карта лісових угідь.

Генерали - сивий орк зі шрамом через усе око й похмурий троль - обливались потом від страху й напруги.

Дракон тикав пазуристим пальцем у зелені плями дібров на пергаменті так люто, що ледь не протикав його наскрізь.

- Вони сховалися в Чорноліссі! - гримів Інгвар, і луска на його вилицях зловісно поблискувала. - Думають, якщо я виявив до них... краплину поблажливості, то тепер можна плювати мені в спину? Випалити там усе! Кожну галявину, кожен кущ!

Змовниці, які причаїлися неподалік за тканинним пологом, кусали губи від досади.

План тріщав по швах.

Інгвар був настільки розлючений зрадою ельфів, що навіть не глянув у бік приліжкової тумби.

Йому було абсолютно не до родинних реліквій.

Він думав лише про те, як провчити гостровухих вискочок.

І десь на самому дні його свідомості ворушилася дурна, зла думка: у всьому винна одна маленька фея зі своїм недоречним ранковим спокоєм.

Ельфійка, зрозумівши, що чекати, поки Дракон сам помітить зникнення, можна аж до другого пришестя, вирішила взяти ініціативу у свої тоненькі ручки.

- Я сама піду, - процідила вона відьмі крізь зуби. - Цей ящір осліп від злості. Треба його підштовхнути.