3

Дивно, але це був не величезний ящір, що дихає вогнем.

Алія згадала, що дракони можуть змінювати подобу. Така магія була властива вищим.

Від самого його вигляду й справді мороз ішов поза шкірою.

Коли він наблизився до обозів, Алія змогла роздивитися його обличчя. Він був красивий особливою чоловічою красою, у якій не було й краплі ніжності. Обличчя ніби висічене з каменю, твердий підборідок, що свідчив про силу духу, ніс із горбинкою, різкі риси. Гострий погляд сірих очей, що пронизував наскрізь, чіпкий, суворий. І крива усмішка на обличчі - зловісно-лиха.

Чоловік проходжався вздовж обозів, розглядаючи дари й окидаючи красунь насмішкуватим поглядом. Повз Алію він пройшов, навіть не ковзнувши по ній поглядом.

Але від того, що він був так близько, у феї перехопило подих, а волосся стало дибки від страху.

Дракон просувався дедалі далі, і Алія все сильніше відчувала роздратування, що йшло від нього. Чи то дари йому не подобалися, чи він був чимось невдоволений, чи просто не мав настрою. А може, це був його звичний стан, але дівчина зрозуміла: ще трохи - і він опиниться на межі зриву. Роздратування переросте в гнів, і тоді всім тут непереливки.

Не роздумуючи, вона зробила те, що вміла найкраще, - забрала його роздратування, обмінявши на власний спокій і мир. Роздратування неприємно кольнуло в душі, тому вона поспішила віддати його траві, на якій стояла.

Чоловік несподівано зупинився й здивовано озирнувся.

Серце феєчки забилося швидше від хвилювання. Невже вона помилилася і не варто було торкатися емоцій цієї страшної істоти?

Дракон раптом відчув у душі спокій і умиротворення, спершу щиро здивувавшись, не розуміючи, чому йому раптом стало легко. Хтось застосував до нього магію? Але цього не могло бути. Він відчував будь-яку магію - чи то ельфів, чи демонів. То що ж сталося?

Він вирішив уважніше придивитися до надісланих йому дарів. Може, за всім цим стоїть якийсь артефакт. Рухи чоловіка стали плавними, трохи лінивими. Розглядаючи різні дрібнички, він не забував уважно зазирати в очі присланим дівчатам.

Але фею знову оминув увагою, лише раз глянувши й одразу втративши до неї будь-який інтерес.

Алія з полегшенням видихнула. Здається, пронесло.

Різка зміна в душі додала Драконові настрою, і він із цілком задоволеним виглядом продовжив огляд подарунків.

- Якщо всі роди так нас шанують, - закінчивши, промовив він, - влаштуємо сьогодні бенкет!

Його наказ підхопили радісними вигуками воїни.

- А ці дівчата нехай покажуть свої вміння! - додав він, злегка гидливо скрививши губи.

І цю пропозицію зустріли схвальним гомоном.

«Вміння?» - луною відгукнулося в серці феї.

Де ж узяти ті самі вміння? - жахнулася вона. Її магія зовсім не для показу, слабка й нікому не потрібна.

Вона озирнулася на дівчат, шукаючи підтримки. Але ті лише всміхалися, передчуваючи свою перемогу - кожній було що показати Володареві.

Коли почалося святкування й воїни на чолі з Драконом розташувалися колом, розпаливши багаття та готуючи вечерю, смолоскипи коптіли, чад змішувався із запахом диму й чогось кислого. Біля вогнищ сиділи колом воїни-орки, гобліни, темні ельфи - усе військо зла, розпалене перемогами та елем.

Драконові притягли справжній різьблений трон і встановили на чолі всього зібрання. Йому та наближеним генералам швидко поставили стіл і принесли наїдки з винами.

Дракон розвалився на своєму троні, задоволений, із золотим кубком у руці. Настрій у нього був чудовий. Майже весь світ лежав біля його ніг. Чому б і не повеселитися?