Глава 1

Будильник голосно задзвенів о сьомій ранку.
Яна невдоволено простягнула руку й вимкнула його. Кілька секунд вона лежала із заплющеними очима, намагаючись остаточно прокинутися. Та щойно розплющила їх, у пам'яті знову сплив нічний сон.
«Ти відьма, Яно. І маєш прийняти дар.»
— Насниться ж таке... — тихо пробурмотіла вона.
Дівчина сіла на ліжку й озирнулася. У квартирі було тихо. Крізь фіранки пробивалися перші сонячні промені. Усе було звичним і знайомим. Лише неприємне відчуття ніяк не хотіло зникати.
Яна підвелася, пішла до ванної, вмилася холодною водою й уважно подивилася на себе в дзеркало.
— Просто кошмар, — сказала вона власному відображенню. — І нічого більше.

За пів години вона вже була одягнена. На кухні швидко приготувала сніданок, заварила чай і машинально гортала стрічку новин у телефоні. Але думки весь час поверталися до загадкової жінки зі сну.
«Згадай свою розвинену інтуїцію...»
Яна скривилася.
— Досить. Не думай про це.
Вона взяла сумку, зачинила квартиру й поспішила на роботу.
У редакції вже вирувало життя. Хтось друкував статтю, хтось розмовляв телефоном, фотограф переглядав світлини з учорашньої зйомки.
— Доброго ранку! — привіталася Яна.
— Привіт! — відповіли кілька голосів.
Вона поставила сумку біля свого столу, увімкнула комп'ютер і вже збиралася перевірити пошту, коли до неї підійшла секретарка.

— Яно, головний редактор просив зайти до нього, щойно прийдеш.
— Добре, зараз зайду.
Яна постукала у двері кабінету.
— Можна?
— Заходь, — почувся голос редактора.
Він відклав папери й усміхнувся.
— Є для тебе нове завдання. Думаю, саме ти впораєшся.
— І що цього разу?
— Треба поїхати в одне село. Місцеві розповідають дивні історії про відьму. Хочу, щоб ти розібралася, де правда, а де звичайні сільські вигадки.
Яна завмерла.
Перед очима знову промайнув нічний сон.
«Ти відьма, Яно...»

Вона мовчки дивилася на редактора, відчуваючи, як по спині пробіг холодок.