Небажаний дар
Пролог
Яна йшла стежкою незнайомого села. Місяць освітлював лише вузьку смугу дороги, ніби навмисно ховав усе інше в густій темряві. Навколо панувала неприродна тиша. Не було ні собачого гавкоту, ні цвіркунів, ні навіть шелесту листя.
Дівчина озирнулася. Вона не пам'ятала, як опинилася тут. Село було зовсім незнайоме, але ноги самі несли її вперед.
Раптом просто посеред стежки виникла жінка в довгій темній сукні. Мить тому її там не було.
— Ти відьма, Яно. І маєш прийняти дар.
— Ні, — рішуче відповіла дівчина, зробивши крок назад.
Жінка лише всміхнулася.
— Думаєш, у тебе є вибір? Це твоя доля. Згадай свою розвинену інтуїцію. Вона вже не раз рятувала тебе.
— Ні! Я не хочу!
Жінка голосно розсміялася. Її сміх лунав усе гучніше, заповнюючи собою все навколо. Здавалося, навіть темрява почала сміятися разом із нею.
Яна різко сіла на ліжку, важко дихаючи. Серце шалено калатало.
Вона озирнулася. Рідна квартира. Знайома кімната. Крізь вікно пробивалося тьмяне світло нічних ліхтарів.
— Це був лише сон... — прошепотіла вона.
Та варто було їй заплющити очі, як у голові знову пролунав той самий моторошний сміх.
Яна здригнулася.
Чомусь вона була зовсім не впевнена, що це був звичайний сон.
#828 в Фентезі
Відредаговано: 27.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
