Глава 9

 Ігор 

Я ненавиджу центри планування сім'ї, жіночі консультації, пологові будинки. Ненавиджу все, що нагадує мені про мій дефект. Неповноцінність. Про те, що як би я не хотів, а ніколи не зможу потримати на руках власну дитину. Не зможу почути її сміх, не зможу відправити в школу, спостерігати за тим, як вона дорослішає і змінюється. У мене є гроші, багато грошей, але навіть їх недостатньо, щоб отримати бажане.

Безплідність.

Ненавиджу це слово.

Я закинув лікування року три назад, тому що зрозумів, що все марно. Власне кажучи, саме з цієї причини я і не став колись заважати Карині і Юрі бути разом. Рано чи пізно вона б захотіла дітей та швидко зрозуміла б, що справа в мені. А хто захоче провести все своє життя поруч з чоловіком, який не може подарувати жінці найціннішого: крихітне зморщене створіння, яке колись назве її мамою?

У всьому винен чортів паротит. Нам було по десять, коли Юрка відправився на міжнародну олімпіаду, а я зліг зі свинкою. Це його і врятувало. Пам'ятаю схвильовані обличчя батьків і своє здивування, адже бувало й гірше. І ось через роки мені відгукнулися наслідки хвороби.

Це несправедливо. У брата двоє близнюків, ще й Віка швидше за все вагітна від нього, не схожа вона на брехуху або аферистку. Занадто живі її емоції, натуральні, так й нічна спроба втечі тому доказ. Була б мисливицею за грошима, стала б вже торгуватися на рахунок свого мовчання. Тому я не можу дивитися на ситуацію з такою ж легкість, як Юра. Не можу просто забити на все і з чистою совістю жити далі.

Я кидаю погляд на дівчину. Вона сидить у кріслі, нервово перебираючи ручки сумочки, поки я заповнюю поля в анкеті з реквізитами для оплати. Поняття не маю, що з нею робити далі. І це дратує мене. Шалено. Тому що коли я кажу сидіти, вона без зайвих запитань повинна це робити, якщо скажу не виходити з квартири - перебувати вдома до мого приїзду, але ж ні, Віка сама справжнісінька скалка у пальці і потрібно контролювати кожен її крок. Ще й при батьках якогось чорта бовтнув про її вагітність і мати не перестає телефонувати мені з учорашнього вечора. Довелося навіть відключити телефон, не хочеться брехати їй.

— Сідайте, вас покличуть, - усміхається мені дівчина за стійкою реєстрації і я підходжу до Віки. Опускаюся в крісло навпроти і відкрито роздивляюся її. В який раз за ці два дні.

Вона ображена. Було б за що. Демонстративно ігнорує мене і без зупинки прикушує нижню губу. Клянуся, в якийсь момент мені здалося, що на ній проступить кров.

Коли з боку  дверей звучить її прізвище, ми синхронно піднімаємося і слідуємо за медсестрою сірими коридорам. Я пропускаю Віку вперед і ми опиняємося в невеликому світлому кабінеті. Дівчина мнеться, несміливо киваючи у відповідь на привітання доктора, і сідає на стілець, я ж залишаюся стояти за її спиною з максимальною уважністю слухаю кожне питання, яке задає гінеколог, і відповіді Віки. На деяких вона затинається. Наприклад, коли був останній незахищений статевий контакт. Вона кидає на мене збентежений погляд і тихо відповідає:

— Два місяці тому. Але якщо бути точною, то минуло дев'ять тижнів. Думаю, саме тоді це і сталося.

Мої брови повзуть вгору, невже весь цей час тримала вірність братові?

— Нам потрібен тест на батьківство, - перебиваю лікаря, переходячи до найголовнішого, бо зараз мене не цікавить ані менструальний цикл дівчини, ані режиму її харчування, ані те, як і коли вони зачали дитину з моїм братом.

— Ігорю... - гінеколог поглядає в свої папірці, вишукуючи моє ім'я по-батькові, - Олексійовичу, все по порядку. Для того, щоб щось робити, спочатку вашу... дівчину потрібно оглянути і підтвердити наявність вагітності. Можливо, це просто стрес, гормональний збій або хвороба, - суворим голосом відчитує вона, випробовуючи моє терпіння. Мені і так доведеться чекати результатів три дні, незважаючи на те, що я доплатив за їх терміновість.

— Тоді робіть, що потрібно, - кажу з натиском і з силою впиваюся пальцями в спинку стільця. Галина Сергіївна дивиться на мене з неприязню, потім переводить погляд на пониклу Віку і навіть гадати не треба, які висновки на мій рахунок вона встигла зробити. Тиран і деспот знущається над бідною молодою дівчинкою.

— Вікторія, проходьте за шторку, лягайте на кушетку, - м'яко звертається вона до дівчини. Я роблю крок назад, бачу як тремтять її руки, як вона розгублено дивиться в інший кінець кабінету, де розташований апарат УЗД. Робить глибокий вдих і не звертаючи на мене жодної уваги, знімає босоніжки і лягає спиною на жорстку поверхню.

Я все ще не рухаюся, коли Віка задирає до верху маєчку і Галина Сергіївна вичавлює прозорий гель на її плоский животик. Стою, затамувавши подих, а потім слова жінки одним махом вибивають з грудей все повітря.

— Ну, ось він: ваш малюк. Татку, а ви чого там встали? - переводить на мене погляд і в її голосі вже немає того тепла, з яким вона зверталася до Віки.

Я роблю кілька кроків у їх бік, відчуваючи, що ноги мене зовсім не слухають. З байдужістю дивлюся на чорно-біле зображення на екрані, а потім переводжу погляд на дівчину, яка, здається, не бачить і не чує нічого навколо, крім дивного пуголовка.

— Чому у нього така велика голова? - питаю з подивом. - Він же не хворий? - На що Галина Сергіївна лише  посміхається й хитає головою.

— Ох вже ці чоловіки. Думаєте, ви в дев'ять тижнів в утробі матері вже були пропорційно складеною дитиною?  - Дивиться на мене з-під окулярів і повертається до апарату.  - Плід розвивається без відхилень, відповідає терміну, зараз включу звук і ви зможете почути його серцебиття.  Якщо хочете, можна зробити запис, але за це потрібно буде заплатити окремо.