Глава 4

— Почекай, я пропоную тобі шанс налагодити своє життя. Подумай про дитину, адже ти не хочеш залишити її без батька?

Саме зараз я вловлюю різницю між братами. Юра більш м'який і хитрий, Ігор же грубий і прямий, а ще інтонації його голосу абсолютно не відповідають братові.

— Саме тому, що я думаю про дитину, я не збираюся продовжувати брати участь у твоїй виставі. Я поговорю з Юрою. Обов'язково поговорю! І висловлю все, що про нього думаю! А зараз відпусти мене, будь ласка, мені ще потрібно встигнути купити зворотний квиток на автобус.

— Ти розчаровуєш мене, Віка, я думав ти розумніша.

Я його дратую. Це можна зрозуміти по виразу обличчя і тому, з якою недбалістю у погляді він дивиться на мене. Впевнена, подумки він вже облив мене помиями і відніс  до легковажних дівчат, які без роздумів стрибають у ліжко до одружених чоловіків. Або до дуреп. Бо тільки така може не помітити, що її розвели навколо пальця.

— Не варто застосовувати на мені всі ці психологічні фішки і маніпуляції, я зараз на взводі і, повір, буде набагато краще, якщо ваша сімейна вечеря пройде без мене, - сичу я, не зводячи з нього погляд і ми замовкаємо, з ненавистю дивлячись один на одного.

— Діти, ну що ви там так довго? - у наш німий діалог вривається його мати. - Все готово, тільки вас чекаємо.

— Вибачте, але мені...

— Я не сказав Віці, що збираюся знайомити її з батьками і вона трохи зла на мене, - перебиває мене Ігор і силою тягне в бік кухні.

Ми опиняємося під прицілами кількох поглядів і я розумію, що шляху назад немає. Ну не вириватися ж в істериці  і кричати, що я обдурена Юрою жінка, ні.  Я взагалі вирішую, що непогано б пограти на нервах, нехай відчує наслідки своїх вчинків, а розплата... розплата колись точно наздожене його.

Батько Юри та Ігоря досить-таки приємний чоловік і якби не ситуація, в яку я потрапила, він би мені сподобався. З почуттям гумору, харизматичний і такий самий балакучий, як і його син. Здебільшого саме завдяки йому вечеря не перетворилася в похмуре поглинання їжі.

Незважаючи на те, що на столі безліч смачних страв, мені шматок в горло не лізе. Я навіть не помічаю як довгий час витріщаюсь в одну точку, намагаючись не дивитися на Юру і його дружину, бо знаю, що обов'язково видам себе поглядом. Розмова не клеїться, я відчуваю себе тут зайвою та  нікому не потрібною, з силою стискаю в руках виделку, борючись з бажанням встромити її в око одному з близнюків.

Я відчуваю хвилі невдоволення,які випромінює Юра в мій бік, а ще не можу перестати розглядати дітей, намагаючись уявити як буде виглядати мій малюк. Або малята? Господи, а що якщо і у мене народяться близнюки? Що я буду робити з двома немовлятами на руках?

Ця вечеря витягує з мене всі сили, в якусь мить мені навіть починає здаватися, що стіни навколо рухаються.

— Вікторія, розкажіть про себе що-небудь, - Наталія Степанівна дивиться на мене з цікавістю і теплом у погляді і мені стає цікаво, що б вона сказала, якби дізналася, що я вагітна від її одруженого сина?

— Та я і не знаю що розповісти. Закінчила університет, роботу шукаю, ось ніби і все, - відповідаю тихо і знову ловлю на собі погляди Юри і Карини від яких так і фонить неприязнь. З чоловіком все зрозуміло, ним керує страх, що все може розкритися в одну мить, але чим я так не догодила цій зарозумілій і пихатій  дамі?

— У мене в студії звільнилося місце секретаря, збираюся влаштувати туди Віку. Це краще, ніж їхати через пів міста незрозуміло куди, - Ігор накриває мою руку своєю долонею і я здригаюся від цього жесту, а ще дивлюся на нього розширеними від подиву очима. Яка ще робота? Ну ні, від цієї сімейки я збираюся триматися якомога далі, заб'юся в куточок і буду скиглити від болю та відчаю, але не дозволю своїм почуттям гордості принижуватися і просити зустрічі з Юрою. Як би сильно його не кохала, незважаючи на розчарування. Любов пройде з часом, я впевнена, завжди проходить, а от помилки так і залишаться помилками.

— О, це і справді прекрасна ідея. Давайте вип'ємо. Олексій наповнити келихи дамам.

— Ні-ні, я не п'ю, спасибі. Мені сік, будь ласка, - прикриваю долонею свій келих і кілька хвилин вислуховую вмовляння випити за знайомство.

— Тату, мамо, Віка вагітна, відчепіться від неї, - трохи роздратовано каже Ігор, вводячи всіх в шок.

Обстановка в будинку змінюється за мить. Юра починає кашляти, подавившись віскі, Карина покривається червоними плямами злості, а батьки Ігоря здивовано переглядаються між собою, а потім запитливо дивляться на чоловіка.

— Потім, - він ухиляється від німого питання, я ж не віддаю цьому особливого значення і з силою б'ю його по нозі під столом. От навіщо він це зробив?

— Це прекрасна новина, треба обов'язково випити, але тільки після того, як я переговорю з Ігорем. Це дуже терміново. Брат, вийдемо на кілька хвилин? — Юра різко піднімається зі свого місця, чіпляючи рукою виделку і та з дзвоном падає на підлогу.

Я дозволяю собі поглянути на нього. Він злий як чорт. Губи стиснуті в тонку щільну лінію, руки в кишенях, рішучий вираз обличчя, а по його щоках ходять жовна. Мені стає некомфортно від того, як він дивиться на мене. Немов я тарган під його ногами, прикра помилка, яка швидше за все і є.

Я не впізнаю в ньому чоловіка якого покохала, хоча ні, брешу, впізнаю: коли він дивиться на синів, батьків, але варто його погляду лише трохи зачепитися за мене, як його переповнює невдоволення.  За те, що без дозволу влізла в його особисте життя і погрожую його рівновазі.