7

Стас

Тільки встигаю знайти серед сотні гостей тверезого водія з машиною і вийти на вулицю, як помічаю позашляховик, що наближається до ресторану. Світло фар засліплює, я прикладаю долоню до чола козирком і жмурюсь, вдивляючись у державний номер.

Видихаю.

І знову напружуюсь, не знаючи, чого чекати далі. За десять хвилин, що не було Тані, встиг усе переосмислити. І накрутити себе на повну програму. А тому відразу ж підбігаю до машини, яка щойно зупинилася, і смикаю за ручку на дверцятах з боку пасажира.

Одна мить. І великі очі дружини зустрічаються з моїми. Не втримавшись, хапаю Таню за руку та тягну на себе.

– Коли награєшся – подзвони, – прилітає в спину від Лариси, але я надто зайнятий розгляданням дружини, щоб хоч якось відреагувати на репліку колишньої.

Обхопивши долонями обличчя Тані, роздивляюся кожен сантиметр шкіри. І хвилююся. Не дай боже, ця стерва встигла завдати шкоди моїй маленькій дівчинці.

– Все добре? – Запитую я, продовжуючи оглядати Таню з голови до ніг.

– Так, – тихим голосом відповідає Таня і киває кудись за мою спину, – повернімось до гостей, поки нас не оголосили у розшук.

Я в шоку. Бо Таня мовчки прибирає з талії мої руки та йде до ресторану. Дивлюся їй услід кілька секунд. Намагаюся осмислити те, що трапилося. Тобто як це?

Наздогнавши дружину, зупиняю її, схопивши за зап'ястя. Але вона навіть не обертається! Байдужим тоном каже, що втомилася і хоче, щоб весілля скоріше завершилося.

– Таню, поговорімо! – Вимагаю я, підходжу ближче і, обнявши дівчинку за плечі, притягую до своїх грудей: – Не вір усьому, що вона сказала. Це не правда!

– Стасе… – зітхає. – Я не хочу говорити на цю тему. Не зараз, будь ласка. Давай скоріше повернемося до гостей. Нам нікому не потрібен цей скандал.

– Та чорт з ними, з гостями, – губами притискаюся до чутливого місця за вухом і відчуваю, як моє серце перевертається в грудях. – Тетянко, ти мені потрібна. Ти й дитина. На усіх інших мені байдуже. Ми з тобою тепер є одна сім'я. І я тебе нікуди не відпущу! Зрозуміла?

– Стасе, – дівчинці все-таки вдається вирватися з міцного кільця моїх рук і розвернутися до мене обличчям. – Будь ласка, ходімо. Я тебе дуже прошу.

Хитаю у відповідь. Іду слідом за Танею. У ресторані на нас одразу звертають увагу та втягують у веселу карусель у вигляді чергового конкурсу.

***

До кінця весільної програми залишається зовсім небагато. Я сиджу на стільці та спостерігаю за танцем моєї дружини та тестя. Зворушлива пісня пробирає до тремтіння. Деякі гості навіть плачуть. А я... Накидаюся черговим келихом міцного напою, не випускаючи з уваги біле плаття нареченої.

“Я тебе люблю, доню. За тебе молюся, доню. За тебе боюся, доню»

Плескання по плечу змушує мене відвернути увагу від нареченої. І повернути голову до друга, який тільки що підійшов.

– Ти зменшив би оберти, друже. А то проспиш усю шлюбну ніч, – глузує з мене Олексій, але я лише посміхаюся у відповідь. – Красива у нас Таня. Все-таки тобі дуже пощастило. Хоч ти мені й друг, але мудак ще той. Якби не вагітність, не бачив би ти мою сестру як своїх вух.

– Олексію, давай іншим разом, гаразд? – Відмахуюся від друга і пропоную випити за здоров'я нареченої.

Випиваємо з другом по одному келиху, а потім до мене підходить тесть і пропонує вийти на вулицю покурити. Пофіг, що я не палю.

Поки тесть затягується сигаретою, я суваю руки в кишені штанів і чекаю нотацій, інакше навіщо б він кликав мене покурити?

– Я тобі сьогодні найдорожче віддав. Ти розумієш це, хлопцю?

– Розумію.

– Не ображай мою дівчинку. Я ж за кожну її сльозинку з тебе три шкури здеру і не подивлюся на те, хто винен.

– Олександре Володимировичу… – не встигаю домовити, тесть повертається до мене обличчям і кладе руку на моє плече.

– Стасе, я тебе з пелюшок знаю. Ти славний хлопець, але то моя дочка. Своя сорочка ближча до тіла, розумієш? Ти не ображайся на мене, синку. Я мусив тебе попередити, як батько. Коли в тебе народиться дочка, ти зрозумієш, що значить бути татусем. Адже “татусем” чоловік стає лише тоді, коли у нього народжується донька. Саме донька стане твоєю найулюбленішою дівчинкою на світі. Ти любитимеш її так сильно, як нікого й ніколи.

– Я розумію…

– Не розумієш, – хитає головою. – Поки що ні.

Вимушено мовчу, погоджуючись із тестем хитанням. Все правильно він каже, все так. Якби я був на його місці, зробив би те саме, напевно.

***

Весілля, нарешті, добігає кінця. Гості проводжають у добрий шлях, вишикувавшись у ряд праворуч і ліворуч від мене. Такий собі коридор зі свічками, що мерехтять у темряві.

Тримаючи Таню за руку, веду нас до виходу. І тільки-но сідаємо в машину, як Таня висмикує з моїх пальців руку і відвертається до вікна.

Підсідаю до дівчинки ближче. Обнявши за плечі, тягнуся до щоки губами.

– Не треба, Стасе. Я втомилася, – каже Таня і моє серце пропускає удар, бо її холодний тон, як і демонстративна зневага до мене, – гірше за удар під дих.

– Гаразд. Приїдемо до готелю, і я зроблю тобі масаж. Хочеш?

– Нічого не хочу. І в готель – також. Поїхали до твоєї квартири.

– Таню, але номер давно замовлений. Люкс. Спеціально для закоханих. Пелюстки троянд на ліжку і таке інше.

– І що? Мені все це не потрібне. Я просто хочу спати. У мене був дуже важкий день.

***

Таня

Переступивши поріг квартири, скидаю туфлі. І швидким кроком рухаюся у ванну кімнату, щоб скоріше зняти з себе весільну сукню, яка вже стала ненависною. Розшнурувати корсет не виходить, тому доводиться покликати на допомогу Стаса.

Зупинившись за моєю спиною, чоловік повільно розв'язує шнурок, а я підтискаю губи й відводжу погляд убік – не хочу бачити Стаса навіть у дзеркальному зображенні.

– Ти дуже красива, моя дівчинко, – схилившись, Стас цілує мене в плече.