Глава 10.2

Втім, і я замислилася. Якось до цієї хвилини беззахисний і зворушливий образ Ріни замилював очі і не давав розглядати її як потенційну вбивцю. Але зовнішність буває оманливою. А Алісія разом з сімейкою Марсей постійно знущалися з Ріни. Причому жарти часом були досить жорстокими, про що свідчать картинки, які раптово з’явилися в голові.

Одного разу дівчата перехопили її в парку, роздягнули до спідньої білизни і змусили в такому вигляді бігти до своєї кімнати під сміх і образливі репліки інших студентів. Іншого разу Алісія в їдальні вилила на голову Ріни відразу кілька склянок соку. Аргументувала це тим, начебто та смердить і їй не завадить прийняти душ. Про різні образливі репліки, стусани, щипки та інше і говорити не варто.

Коли я це згадала, самій стало бридко. Не дивно, що Ріна так насторожено зі мною поводиться! Таке легко не забувається.

– Я просто проходила повз, – тремтячим від хвилювання голосом відгукнулася Ріна.

Те, що вона бреше, було зрозуміло відразу. Аж надто зацькованим став у неї погляд. І я мимоволі нахмурилася.

Невже це дійсно Ріна намагалася вбити Алісію?! Навіть не знаю, як на таке реагувати...

Причина у дівчини, звичайно, була. Але все одно вирішувати проблему настільки радикально – це вже занадто! До того ж її власна сім’я знущалася з неї набагато частіше і жорстокіше, ніж Алісія. Так чому ціллю Ріна обрала саме її?

Вочевидь, всі ці думки проносилися не тільки у моїй голові. Ріна опинилася під прицілом відразу декількох пар очей. І дивилися вони вкрай недобре.

– У такий час? – першим порушив тишу ректор. – Наскільки я встиг дізнатися, вечорами ви взагалі намагаєтеся нікуди не виходити.

Ріна раптом закрила обличчя долонями і розплакалася, не витримавши загального тиску. А я зрозуміла, що не можу і далі залишатися осторонь. Поки що не доведено, що це саме вона намагалася вбити Алісію. А щось мені підказувало, що якщо на дівчинку будуть і далі тиснути, вона просто зламається. І на неї ще й усіх собак повісять. Усі виявляться в плюсі. Крім самої Ріни.

Тож я рішуче підвелася і підійшла до міднокосої під здивованими поглядами решти присутніх. Сівши на підлокітник її крісла, обійняла її.

– Все добре, Ріно! Ніхто тебе ні в чому не звинувачує, – якомога м’якше промовила я. – Просто розкажи нам правду. Обіцяю: що б ти не розповіла, я не дозволю нікому тебе скривдити! Навіть якщо ти намагалася мене вбити, то потім явно передумала, раз повернула до життя.

Дівчина невпевнено прибрала руки від обличчя і поглянула на мене повними сліз смарагдовими очима.

– Я не намагалася тебе вбити, Алісіє! Присягаюся! – щиро вигукнула вона.

І я їй повірила. Може, і наївно, звичайно! Але щось мені підказувало, що цій дівчині можна довіряти. У ній немає гнилі. А я за своє недовге, але складне життя навчилася непогано розбиратися в людях.

– Тоді що ти насправді там робила? – лагідно запитала я, витягаючи з кишені хустку і простягаючи її Ріні.

Та нервово промокнула нею мокрі щоки. Потім стиснула в руці, хапаючись, наче за рятувальний круг, і тихо заговорила:

– Я теж чула, коли Шантія розповіла про те, куди і навіщо ви йдете. І подумала, що якщо будете робити щось заборонене, то...

Вона замовкла, але під моїм підбадьорливим поглядом продовжила:

– Я давно збирала на них компромат, – Ріна раптом перестала схлипувати і рішуче підняла голову. Кинула палючий погляд на членів своєї родини. – Хотіла, коли його накопичиться достатньо, запропонувати батькові угоду. Не розголошувати все це в обмін на відпрацювання боргу. Я не бажаю все життя залишатися частиною цієї сім’ї!

Нічого собі! Як то кажуть: тиха вода береги рве! Ріна виявилася не такою простою, як здалася спочатку. Але це лише підтвердило мою думку, що дівчину треба залишити при собі. Якщо така людина буде тобі віддана, це неоціненно.

– Ну ти і тварюка! – не стримала обурення Тріна. – Та наш батько тебе на порох зітре за таке! Ну, почекай! Батько скоро дізнається про все, що ти влаштувала! Відпрацюванням боргу не відбудешся, підступна гадина!

– А ось це вже навряд чи! – я жорстко припинила її бурхливу тираду. – Борг Ріни я маю намір викупити. І надалі всі претензії в її бік можете звертати до мене!

Тут я зупинилася, згадавши про те, що у Алісії стільки грошей просто немає. Поглянула на батька, сподіваючись, що він не відмовить виділити мені потрібну суму. І з того, з якою неприхованою гордістю і схваленням він зараз на мене дивився, стало зрозуміло – підтримає і допоможе. Що лорд Лардор і підтвердив, холодно звернувшись до Роберта, як до старшого:

– Передай батькові, що у нас знайдеться, що з ним обговорити. Ми викуповуємо борг цієї дівчини і збираємося укласти з нею контракт на службу.

– Добре, – заїкаючись, відповів Роберт, і не думаючи заперечувати.

Тріна ж, судячи з погляду, була неабияк розлючена і мала що сказати і мені, і Ріні. Але в присутності Верховного Мага і ректора їй довелося стримати свою злість.

Я мигцем поглянула на Найджела і помітила, що він вражений тим, що відбувається. Дивиться на мене з непідробним здивуванням, яке перекрило навіть його звичну зневагу. Схоже, не очікував від Алісії такого вчинку, і тепер не знає, як на це реагувати. І в цього стався розрив шаблону. Я подумки хмикнула. Це ще квіточки! Далі буде веселіше!