Глава 9.2

На щастя, мені на допомогу несподівано прийшов ректор, звернувшись до Верховного Мага цього разу без будь-якого офіціозу:

– Гадаю, це було б помилкою, Лардоре.

– Поясни! – примружився батько.

– Адже ти не зможеш цілодобово перебувати поруч з Алісією. А гарантії того, що де б ти її не сховав, туди не зможуть пробратися вороги, немає. Я не хотів би нагадувати про те, що сталося в минулому, – обережно додав він. – Але ніхто з нас не бажав би повторення. Алісія незабаром стане частиною і моєї родини. Тож я особисто зацікавлений в її безпеці. І тут так чи інакше ворогам буде складніше до неї підібратися. Так, ледь не сталося непоправне. Але тільки через те, що ніхто такого не очікував. Тепер за Алісією постійно стежитимуть надійні люди. Вони не допустять повторення.

Судячи зі зведених брів Верховного Мага, він не був заспокоєний завіряннями ректора. А я зрозуміла, що потрібно втрутитися, поки батько все ж таки не вирішив, що залишати мене тут буде помилкою.

– Тату, – я обережно поклала долоню на його величезну руку, що лежала на моєму плечі, – я б хотіла залишитися тут. Мені тут подобається. І я хочу стати сильним магом, як і ти!

Ректор навіть закашлявся, похлинувшись повітрям і не висловивши черговий аргумент на користь своєї пропозиції. Він, на відміну від батька, чудово знав про ставлення Алісії до навчання. Але обличчя лорда Ангальда розпливлося в гордій і задоволеній посмішці.

– Моя дівчинка!

Він навіть сльозу пустив – настільки розчулився від моїх слів.

– До того ж тут знаходиться мій наречений, – покрививши душею, я навела інший аргумент, нібито важливий для мене. – Я б хотіла налагодити з ним стосунки!

На якийсь час виникли сумніви. Може, навпаки, варто було б зараз порушити тему розірвання заручин? Але щось всередині підказувало, що час невідповідний. Я вже встигла абияк розібратися в місцевих тонкощах з цього приводу. Дуже допомогла книга з юриспруденції і крихти, почерпнуті з пам’яті Алісії.

Розірвання заручин – це вкрай серйозний крок. Просто по клацанню пальців не робиться. Має бути вагома причина. І на того, хто буде винен у розірванні взятих на себе зобов’язань, будуть дивитися косо. Особливо якщо це дівчина. Жоден порядний аристократ після цього і думати не стане про те, щоб посвататися до неї в майбутньому. На неї будуть дивитися як на вертихвістку і мало не розпусну жінку. Та і чоловіка, який не дотримується слова і відмовляється одружуватися після офіційного заручення, суспільство засудить. Ще і репутація його родини буде неабияк зіпсована.

У цьому питанні не можна поспішати. Необхідно уважно вивчити наявні в місцевій юридичній практиці прецеденти. Придумати, як розійтися найбільш безболісно. Причому бажано для цього заручитися підтримкою другої сторони. Думаю, Найджел охоче вхопиться за мою пропозицію! Якщо, звісно, не дурень.

– Ти впевнена, донечко? – все-таки з деяким сумнівом запитав батько. – Може, краще додому? Я тобі найму найкращих наставників з магії, якщо захочеш!

– А де гарантія, що серед них не буде когось підкупленого нашими ворогами? – резонно зауважила я.

Батько спохмурнів.

– Тут ти права! Ризикувати тобою я точно не бажаю. Отже, залишаєшся тут?

Я кивнула, відчуваючи, як всередині підіймається радість. Здається, те, що Алісія з батька буквально мотузки вила, зіграло на руку і мені. Її думка виявилася для Лардора вирішальною.

– Гаразд, – він погладив мене по голові, а потім спрямував важкий погляд на ректора. – Але ти, Елберте, головою за неї відповідаєш, зрозумів?! І я не погляну, що ти з королівської родини, якщо не впораєшся! Втрачати мені вже буде нічого!

Ректор мимоволі зглитнув, але все ж таки рішуче сказав:

– Я прекрасно усвідомлюю наслідки, Лардоре!

У мене промайнули сумніви, з чого це йому так хочеться залишити Алісію тут. Може, він заодно з вбивцями? Але я швидко відкинула ці безглузді думки. Якби було так, вона давно б уже була мертва. Тут, швидше, йдеться про його особисту репутацію. Якщо Лардор Ангальд забере дочку з Академії, де Елберт Вергран є керівником, то дасть зрозуміти, що вважає його нездатним забезпечити її безпеку. Підозрюю, тоді й інші аристократи добре подумають, чи не перевести своїх дітей у більш надійне місце.

Та і, як я зрозуміла, Елберту довелося неабияк напружитися, щоб довести свою значущість у королівській родині. Адже в ньому хоч і відкрилися дві Стихії, але це були найбільш недооцінені з погляду аристократів. Життя і Тінь. Остання взагалі вважалася ганебною. Він вклав усього себе в розвиток довіреної йому Академії. Зробив її найпрестижнішою і найкращою за показниками. І тим довів свою корисність хоч у чомусь. Зниження репутації Академії вдарить безпосередньо по ньому.

Тож тут у кожного свої інтереси. Але поки вони збігаються з моїми, хвилюватися не варто. І тепер я справді можу бути впевнена, що ректор зробить все можливе, аби мене захистити.

– Отже, домовилися! – підсумував Верховний Маг.

– А тепер, коли ми все обговорили наодинці, я хотів би викликати сюди й інших учасників подій тієї ночі. Гадаю, також варто запросити і Найджела. Адже це стосується його нареченої. Він має бути в курсі.

– У мене немає заперечень, – кивнув лорд Лардор, потім криво всміхнувся: – А тих молодиків ти вирішив допитати в моїй присутності спеціально? Щоб сильніше боялися?