Глава 6.2

– Наскільки я зрозуміла зі слів нашої цілительки пані Олтінгард, Ріна дуже талановитий маг Життя. Думаю, знайдеться чимало охочих взяти її на службу і сплатити борг за навчання вашому батькові. Причому, якщо вона подбає про укладення правильного контракту, змусити її до безкоштовної праці ніхто не зможе. Припустимо, відпрацювати п’ять років на нового наймача, отримуючи за цей час меншу платню. Потім борг буде вважатися сплаченим і платню будуть зобов’язані підвищити вдвічі, а то і більше. Тут вже як домовляться. При цьому Ріна залишить за собою право після цих п’яти років піти до іншого наймача, якщо умови її не влаштують. Або розпочати власну справу. Хороші маги Життя потрібні всім. Ріна може стати цілком незалежною і забезпеченою магинею. До того ж аристократкою, як і всі маги, які закінчили навчання в Академії. Вийти заміж за гідного чоловіка і завести сім’ю. А не бути довічною і безправною служницею вашого роду.

Дивитися на відвислі щелепи Марсеїв було дуже кумедно. У Тріни навіть виделка з рук випала, а Роберт похлинувся непережованим шматком шинки.

Ріна ж дивилася на мене широко розплющеними очима і, здається, навіть не дихала. Вочевидь, їй самій не спало на думку поцікавитися, чи є у неї взагалі варіанти, крім того, що запропонував батько. І мої слова стали для неї справжнім одкровенням.

– Яка ж ти розумна, Алісіє! – захоплений голос Шантії порушив загальне заціпеніння.

Тріна з невдоволенням на неї поглянула. Схоже, раніше саме їй діставалися такі компліменти від синьоокої лялечки, якщо пригадати розмову біля озера.

– Я і справді можу так зробити?! – здивовано видихнула, нарешті, Ріна.

– Цілком. Законом це не заборонено, – відгукнулася я і відправила до рота черговий шматочок млинця.

– Та кому вона потрібна?! – буркнула Тріна. – Ще борг її викуповувати і контракт укладати! Спробують обдурити, ось і все. Нехай краще тримається нас. Ми хоча б її сім’я!

Це ж треба, як різко змінилися акценти! Тепер вони вже самі наголошують на родинних зв’язках.

Хоча в одному Тріна права. Скромна і боязка Ріна навряд чи зможе вибити для себе вигідні умови. Ті, скоріше за все, будуть грабіжницькими. Нехай і не настільки, як у рідній сім’ї.

– Ну, припустимо, я погоджуся викупити її контракт і надалі взяти на службу, – знову шокувала я Марсеїв.

Ріна уривчасто зітхнула, дивлячись на мене якимось новим, сповненим водночас страху і надії поглядом. І дівчину цілком можна зрозуміти. Якщо Алісія до того знущалася з неї не менше за родичів, то чи можна довіряти моїм словам? Раптом це всього лише новий злий жарт?

– Я говорю цілком серйозно, – сміливо витримала її погляд, посміхаючись якомога доброзичливіше. – Але ні до чого примушувати не буду. Можу просто допомогти в переговорах з тим, хто зацікавиться контрактом з тобою. Я хочу і справді тобі віддячити за порятунок.

Ріна невпевнено кивнула і посміхнулася. Тепер уже її «дякую» звучало набагато щиріше.

– А ось і Гадюка прийшла! – раптом скривилася Тріна, дивлячись на когось, хто з’явився в дверях їдальні в супроводі кількох студентів і студенток.

Я краще придивилася до них і раптом відчула знайомий спалах у голові і дезорієнтацію.

Чорт! Тільки не зараз! Сподіваюся, мені стане краще, перш ніж хтось помітить мій стан.

Тим часом мій застиглий погляд зосередився на красивій брюнетці з очима незвичайного фіалкового кольору. Відгомони емоцій колишньої власниці тіла, які прийшли разом з образами-спогадами, були неймовірно сильними.

Неприязнь, роздратування, образа. Та що там, майже ненависть!

Алісія терпіти не могла цю дівчину, яку, як я тепер знала, звуть Хелена Каренді. Дочка статс-дами нинішньої королеви і радника короля. Мабуть, за впливом її батьки лише трохи поступаються моєму батькові. І це давало право цій дівчині навіть не приховувати свого ставлення до Алісії.

Між ними в Академії розгорнулася справжня холодна війна. І те, що вона ще не перейшла у гарячу фазу, пояснювалося тільки тим, що Алісія б у ній ганебно програла відразу ж. Хелена як маг набагато сильніша. До того ж відкрила в собі Стихію Вогню.

Так, тепер я згадала, що собою являє колишня господиня мого тіла в плані магії. Розмір джерела у неї цілком непоганий для новачка. Ось тільки його розвитком вона практично не займалася. Занадто нудно і втомливо. А Алісія не любила займатися тим, що їй нецікаво. Звідси і вельми посередній кругозір, при тому, що дівчинку не можна було назвати дурною.

Проблема в тому, що ніхто не виявляв до неї суворості, боячись гніву могутнього батька. Навіть наставники в Академії практично тягнули за вуха. І ні до чого хорошого врешті не привело. Та і Стихію в собі Алісія так і не відкрила. Адже для цього необхідно долати труднощі, старатися. А навіщо, якщо їй і так все дістається на блюдечку з блакитною облямівкою? Навіть якщо Стихія не відкриється, не біда. Жінці взагалі це не так вже й обов’язково, якщо знайде собі хорошого чоловіка. А Алісія вже такого знайшла. Найкращого, на її думку.

У пам’яті спливли образи-картинки знайомства Алісії з нареченим. Причому для мене стало чималим потрясінням те, що він справжній принц, нехай і молодший.

Нічого собі! Оце у Алісії запити! Якщо вже заміж, то тільки за принца! І зараз я, нарешті, зрозуміла, що у них були за стосунки. А ще відчула з цього приводу пекучий сором, враховуючи те, що віддуватися за наслідки доведеться тепер мені.