Глава 2.3

– Чому така терміновість, дядько Елберт? – сухо запитав він, як родич, обходячись без зайвих церемоній.

– А що, я відволік тебе від якихось важливих справ? – іронічно відгукнувся ректор, підіймаючи голову від документів, що лежали на столі.

– Ні, але час вже пізній. Я волів би відпочити, – ухильно сказав Найджел.

– Філмор Тріанар тобі хіба не пояснив, що сталося? – Елберт Вергран махнув племіннику рукою в бік крісла для відвідувачів. – Сідай!

– У загальних рисах. Начебто Алісію Ангальд мало не вбили, – відгукнувся принц, влаштовуючись у кріслі. – Ти прекрасно знаєш про моє ставлення до неї. Тому розмова про це могла почекати до ранку.

– А ось це ти припини! – нахмурився ректор. – Годі вже цього хлопчачого бунту! Ти народився в королівській родині. А це поряд з привілеями накладає і певні зобов’язання. У тому числі і шлюб за необхідністю. І дісталася тобі не найгірша кандидатура!

– Ти, сподіваюся, жартуєш, дядьку?! – обурився Найджел. – Яка ж тоді була б найгірша?!

– Ну, наприклад, потворна і товста, старша за тебе років на десять, – іронічно відгукнувся Елберт. – Саме на такій я, до речі, мав одружитися. Але, на моє щастя, відносини Трагії та Іргрії зіпсувалися, і ті заручини скасували.

– Так, тобі пощастило, дядечку! – з сарказмом зауважив принц. – Ти врешті не одружився взагалі. Живеш у своє задоволення і займаєшся улюбленою справою!

– Можливо, – незворушно відгукнувся той. – Ось тільки я був готовий виконати свій обов’язок і одружитися з тією, кого вважатимуть вигідною для королівства партією. І тут я, якщо ти ще не зрозумів, не розважаюся, а займаюся корисною справою. Виховую з молодих йолопів опору королівства – майбутніх магів!

– Ну, все-все, я зрозумів! – сплеснув руками Найджел. – Не треба мені лекції читати! І взагалі я теж готовий приносити користь Трагії. Я вже зараз не останній маг. А надалі взагалі буду являти собою грізну силу. І цілком можу послужити королівству на полі бою!

– Для цього є загони бойових магів, – нагадав ректор. – Ти ж у першу чергу принц королівської крові. Якщо щось станеться з твоїм старшим братом, сам станеш спадкоємцем. Тому не варто даремно ризикувати своїм життям.

– До речі, раз вже мова зайшла про мого брата! – пожвавився Найджел. – Маркелу вже двадцять шість. Старший за мене на чотири роки. А його одружуватися чомусь не змушують! Так чому віддуватися доводиться мені?!

– Прикро, що мені доводиться пояснювати тобі прописні істини, – похитав головою Елберт. – Ну та гаразд. По-перше, твій батько ще не вирішив, з ким з чужоземних королів вигідніше поріднитися. Сам розумієш, принц-спадкоємець не може собі дозволити одружитися з кимось зі звичайних аристократок, нехай навіть вищих. Тільки з рівними за статусом. І тут важливо добре все зважити. Адже такий шлюб – це в першу чергу політичний крок, який зіграє свою роль у майбутньому. По-друге, відмовити Лардору Ангальду твій батько просто не міг. Той є найсильнішим магом королівства. Таких у всьому світі лічені одиниці. Ти сам це повинен розуміти! Магами трьох Стихій, та ще і такими сильними, не розкидаються. А він надто трепетно ставиться до своєї дочки. І образу, завдану їй, сприйняв би як особисту. Цілком міг піти з посади Верховного Мага. А то і взагалі перебратися до іншого королівства, де йому охоче дали б і землі і місцевий титул. І це була б непоправна втрата для Трагії!

– І все одно я не розумію, чому через примху якоїсь легковажної дурепи я маю зруйнувати своє життя! – зло вигукнув принц.

– Прямо-таки зруйнувати! – пирхнув ректор. – Не перебільшуй! І не криви душею, племіннику. Дівчина достатньо приваблива, щоб у вас не виникло особливих проблем у ліжку. Після весілля зробиш їй дитину. А потім живи далі в своє задоволення. Можеш навіть коханку завести. Головне, щоб це трималося в таємниці від дружини. І всі будуть щасливі.

Найджел же з гіркотою подумав, що Хелена точно не погодиться на те, щоб стати коханкою. А значить, такий варіант йому не підходить.

– Гаразд, облишмо це! – махнув він рукою. – То що там сталося? Розкажи докладніше.

– А ось щоб це обговорити, я тебе і покликав, – ректор посерйознішав. – Твою наречену… – помітивши, як принц скривився, він з натиском повторив: – Так, саме твою наречену намагалися вбити. Точніше, провести заборонений ритуал жертвопринесення на території Академії.

Він коротко розповів племіннику все, що йому було відомо.

– Як бачиш, справа серйозна! А також завдає шкоди репутації нашої родини. Адже намагалися нашкодити дівчині, зарученій з принцом королівської крові. Та ще і на території, за яку відповідає брат короля. Не знаю, чи спрямований цей удар безпосередньо на нас, чи на Лардора Ангальда. Але обидва ці варіанти кепські. Замовчати те, що сталося, теж не вийде. Не сумніваюся, що Лардору так чи інакше про все повідомлять. І він розлютиться! А оскаженілий від гніву сильний маг трьох Стихій може накоїти чимало лиха! Тож краще мені самому подати йому цю новину в правильному світлі. І в цій ситуації важливо, щоб ми виступили єдиним фронтом, Найджел. Якщо ти почнеш виявляти підкреслену неприязнь до нареченої в присутності Лардора, хто знає, до яких висновків той може дійти? Може навіть вирішити, що замах на його дочку організував ти.

Принц навіть витріщив очі від здивування.

– Ти ж насправді так не думаєш, дядьку?! – обурився він. – Я, звичайно, терпіти не можу Алісію Ангальд. Але щоб намагатися її вбити! Це вже занадто.